08 квітня 2024 року
місто Київ
справа № 543/307/23
провадження № 61-4167ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - адвоката Сєрого Віктора Володимировича на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати житловий будинок на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя;
визнати за нею право власності на частину вказаного житлового будинку.
Вказувала, що у шлюбі з відповідачем ними набуто у власність житловий будинок на АДРЕСА_1 , проте у добровільному порядку вони не можуть дійти згоди щодо поділу цього майна.
Про те, що спільний будинок зареєстрований на відповідача і він заперечує її право на будинок, останній повідомив у грудні 2022 року, а 03 лютого 2023 року вона отримала витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно і остаточно дізналася, що реєстрація прав власності на будинок завершилась
09 червня 2010 року, однак власником вказаний лише ОСОБА_1 і відсутні відомості відносно неї як співвласника будинку.
03 листопада 2023 року рішенням Оржицького районного суду Полтавської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за професійну правничу допомогу в розмірі 21 250,00 грн.
19 лютого 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 .
Визнано житловий будинок на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку на АДРЕСА_1
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
22 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сєрий В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2023 року залишити в силі.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови заявник отримав 20 лютого 2024 року. На підтвердження зазначених обставин надано відповідні докази.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови виготовлено 19 лютого 2024 року.
З наданого до клопотання скрін-шоту інтерфейсу електронного кабінету
представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого В. В. встановлено, що копію оскаржуваної постанови отримано 20 лютого 2024 року о 20 год. 20 хв.
З урахуванням дати прийняття оскаржуваного судового рішення, дати його отримання, дати подання касаційної скарги, строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі
№ 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17,
від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17, від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 26 січня 2023 року у справі № 296/1550/20,
від 26 липня 2023 року у справі № 495/7179/19, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого В. В. та витребування матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Заявником подано клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.
Обґрунтовуючи підстави для задоволення заявленого клопотання, заявник вказує на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях на підставі пункту 8 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, заявник просить звернутися з електронним поданням засобами електронного зв'язку до органів Державної казначейської служби з метою перерахування помилково сплачених грошових коштів на рахунок
ОСОБА_1 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Згідно із частиною другою та п'ятою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
У частині п'ятій Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Ухвала суду подається платником до органу Державної казначейської служби разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для звернення судом з електронним поданням засобами електронного зв'язку до органів Державної казначейської служби з метою перерахування помилково сплачених грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Вбачається, за подачу касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 543/307/23
ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
Відповідно до пункту 8 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, сім'ї воїнів, які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що ОСОБА_1 є батьком воїна ОСОБА_3 , який загинув під час захисту Батьківщини від збройної агресії рф у 2022 році, що підтверджується посвідченням
від 21 вересня 2023 року серії НОМЕР_1 .
Отже, помилково сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн за платіжною інструкцією Акціонерного товариства «Такскомбанк»
№ НОМЕР_3 від 15 березня 2024 року за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, слід повернути.
На підставі наведеного та керуючись статтями 133, 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, статтею 7 Закону України «про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Сєрому Віктору Володимировичу строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року.
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого Віктора Володимировича на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року.
Витребувати із Оржицького районного суду Полтавської області цивільну справу № 543/307/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сєрого Віктора Володимировича про повернення помилково сплаченого судового збору задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн за платіжною інструкцією від 15 березня 2024 року № НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Пророк