25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 702/9/24
провадження № 61-5087 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 січня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 березня 2024 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , про захист прав споживачів у справі за позовом комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище Черкаської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про стягнення боргу за спожиті послуги,
15 грудня 2023 року комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м. Монастирище Черкаської області(далі - КП «Теплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги (справа № 702/1029/23).
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
04 січня 2024 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до КП «Теплокомуненерго», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , про захист прав споживачів.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, зустрічну позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами повернуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Роз'яснено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені права звернутися до суду з окремим позовом для захисту своїх прав та інтересів.
08 квітня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на вказані судові рішення, у якій заявники просять їх скасувати та передати зустрічну позовну заяву до суду першої інстанції для спільного розгляду з позовом КП «Теплокомуненерго».
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не приймаючи зустрічний позов до провадження не взяли до уваги, що обчислення процесуального строку для подання зустрічного позову пов'язано із днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі, яку заявники отримали засобами поштового зв'язку 20 грудня 2023 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України крім права та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що копію ухвали від 18 грудня 2023 рокупро відкриття провадження у справі направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до їх електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», яку останні отримали 18 грудня 2023 року о 19:19 год, тому саме від цієї дати розпочинає перебіг п'ятнадцятиденного строку для подачі відзиву, а отже й зустрічного позову.
04 січня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом, однак із клопотанням про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви не звертались.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали зустрічний позов 04 січня 2024 року з порушенням строків, встановлених ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яку заявники отримали 18 грудня 2023 року, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку не зверталися, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до розгляду та її повернув.
Верховний Суд вважає, що повертаючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що зустрічний позов пред'явлено з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України, а питання про поновлення строку для пред'явлення зустрічного позову не порушувалося.
Посилання заявників на те, що копію ухвали від 18 грудня 2023 року вони отримали 20 грудня 2023 року, тому зустрічний позов подали в межах встановленого судом строку, судом не беруться до уваги, оскільки заявники зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та мають свої електронні кабінети, в яких отримали копію ухвали від 18 грудня 2023 року цього ж дня, однак зустрічний позов подали з пропуском строку на його подання.
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Аргументи заявників зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на судові рішення попередніх інстанцій, є необґрунтованою. Правильне застосовування частини третьої статті 194 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення,розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 січня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 березня 2024 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , про захист прав споживачів у справі за позовом комунального підприємства «Теплокомуненерго» м. Монастирище Черкаської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про стягнення боргу за спожиті послуги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара