29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/16212/23
адміністративне провадження № К/990/14997/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №420/16212/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
05 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 76979 гривень 35 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 січня 2019 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 на Користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4068 гривень 94 копійок в місяць у загальній сумі 44758 гривень 34 копійки за період з 01 березня 2018 року по 31 січня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, закрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 76979 гривень 35 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 28 березня 2024 року повернув на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки скаржником не викладено з належним обґрунтуванням у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не обґрунтовано помилковість застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а касаційна скарга є майже ідентичною попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Аналогічно попередній касаційній скарзі, скаржник не обгрунтовує застосування судами попередніх інстанцій пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Верховний Суд в ухвалі від 28 березня 2024 року надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, Суд зазначав, що заявником не викладено жодних аргументів та доводів щодо неправильного застосування саме пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Суд виходив з того, що заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 4 частини першої статті 238 КАС України, водночас відповідно до оскаржуваних рішень суди дійшли висновку, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, і застосувавши пункт 1 частини першої статті 238 КАС України, закрили провадження у справі.
Вдруге подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз'ясненнями, наданими Верховним Судом.
Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надав Верховний Суд щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №420/16212/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов