Справа № 372/856/24
Провадження № 2-а-17/24
26 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В лютому 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 53/2024 від 10.02.2024, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2. ст.210 КУпАП. Свої вимоги позивач мотивує тим, що постанова № 53/2024 від 10.02.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, необґрунтованою, ухваленою без з'ясування всіх обставин та підлягає скасуванню. Вказує, що 08.02.2024 року він разом з дружиною ОСОБА_4 перебував проїздом в м. Берегове Берегівського району Закарпатської області по особистих справах, де планував перебувати до 12.02.2024 року. 09 лютого 2024 року під час перебування в громадському місці - на вулиці близько 13 год. 30 хв., до нього підійшли працівники поліції та старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старший лейтенант ОСОБА_5 на вимогу яких вони проїхали до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після того, як позивач намагався надати пояснення щодо незаконності дій працівників ТЦК, його військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , його було повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2. ст. 210 КУпАП за №52/2024. В якості правопорушення зазначено, що позивач «до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибував з власного бажання, про зміни свого прізвища, сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, не повідомляв». Однак, враховуючи перебування на обліку за місцем проживання та реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в позивача ніколи не виникало жодного обов'язку прибути саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивач зареєстрований та постійно проживає в смт. Козин Обухівського району та обіймає посаду депутата Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Отже вказаний протокол, а в подальшому і постанова, складені без належних на те підстав. Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити та скасувати постанову серії 53/2024 від 10.02.2024 року, провадження у справі закрити.
Ухвалою судді від 19.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 22.03.2024 року залучено в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В судове засідання позивач не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
В судове засідання відповідач та представник відповідача не з'явився, ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 , є депутатом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
Як зазначає позивач, 08 лютого 2024 року разом з дружиною ОСОБА_4 перебував проїздом в м. Берегове Берегівського району Закарпатської області по особистих справах, де планував перебувати до 12 лютого 2024 року.
09 лютого 2024 року під час перебування в громадському місці - на вулиці близько 13 год. 30 хв. до позивача підійшли працівники поліції та старший офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант ОСОБА_5 та вони разом проїхали до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 лютого 2024 року ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 53/2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Постанову мотивовано тим, що ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибував з власного бажання, про зміни свого прізвища, сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, для уточнення облікових даних не повідомляв.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги встановлені абз.8 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 07.12.2016 М921» (зі змінами), абз.8 ч.3, абз.5 ч.10 ст.1 та ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чим вчинив правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII громадяни зобов'язані: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
Згідно із ст. 235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов"язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2-3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів»), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р. набули чинності 05.01.2023 року.
Згідно з п. 8 Додатку 2 - Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Обов'язок повідомляти про зміни у сімейному стані, стані здоров'я, адресі місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади виникає виключно у випадку їх зміни.
Враховуючи, що на території м. Берегове Закарпатської області позивач перебував менше семи діб, в нього не відбулось зміни в адресі місця проживання або перебування, а, отже, і не виник обов'язок повідомляти орган в якому він перебуває на військовому обліку - ІНФОРМАЦІЯ_5 про такі зміни.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачами не подано відзиву до суду та доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 , оскаржувана постанова винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості позивача у вчинені інкримінованого йому правопорушення, без належного аналізу фактичних обставин справи та з суттєвими процесуальними порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, суд вважає необхідним скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 53/2024 від 10.02.2024 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному тексті.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Проць