Справа № 574/520/23
Провадження № 1-кп/574/27/2024
29 квітня 2024 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №62022170040000073 від 25.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Плоска, Путильського району, Чернівецької області, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого вироком Старобільського районного суду Луганської області від 20.07.2016 року за ч.4 ст.407 КК України до трьох років позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст.75,76 КК України на 1 рік, ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 31.03.2017 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування призначеного покарання згідно вироку Старобільського районного суду Луганської області від 20.07.2016 року, ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.05.2019 року умовно-достроково звільнений, невідбутий строк 10 місяців 20 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Відповідно ст.1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 року № 6 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2022 року № 7 солдата ОСОБА_3 з 07.04.2022 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та враховано таким, що з 07.04.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Під час проходження військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 05.06.2022 року о 08 год., в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу", ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, не прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого по АДРЕСА_2 , до місця тимчасового розташування 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в одному з населених пунктів Конотопського району, Сумської області (назва якого судом не зазначається в зв'язку із введеним воєнним станом), вибув до місця свого проживання в АДРЕСА_1 , де займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби, до 21.05.2023 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, розкаявся у скоєному та пояснив, що 07.04.2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , яка в подальшому розташовувалась в одному з населених пунктів Сумської області (назва якого судом не зазначається в зв'язку із введеним воєнним станом). 21.05.2022 року йому повідомили, що в нього захворіла сестра, а оскільки керівництво військової частини відмовило в його усному проханні відпустити його додому, то він нікому не повідомивши, відправився в АДРЕСА_1 .
Оскільки на військову службу він не повертався та про своє місце перебування керівництво військової частини не повідомляв, то в червні 2022 року його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого він був зобов'язаний повернутись у місце розташування військової служби, однак знову повернувся додому, оскільки не бажав продовжувати військову службу, а також змушений був доглядати за хворою матір'ю, яка перенесла оперативне втручання.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які сторонами кримінального провадження не оспорюються.
Заслухавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, приймаючи до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого злочину, викладених в обвинувальному акті, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом було з'ясовано правильність розуміння учасниками провадження змісту цих обставин, не встановлено сумнівів у добровільності їх позиції та роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За наведеного, суд вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в описовій частині вироку, доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України, як нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання для обвинуваченого суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, посередньо характеризується за місцем проходження військової служби, раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд враховує активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як він правдиво повідомив про обставини його вчинення.
Разом з цим суд не вбачає підстав врахування такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття обвинуваченого, оскільки останній раніше вже засуджувався за ст.407 КК України, однак належних висновків не зробив та жодної негативної оцінки своїм діям не надав, тривалий час ухилявся від явки до суду, в зв'язку з чим судом було надано дозвіл на його затримання та застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, що свідчить про його небажання нести відповідальність за вчинений злочин.
Також судом не може бути враховано як пом'якшуючі обставини захворювання сестри та матері обвинуваченого, оскільки жодних доказів перебування їх на його утриманні або здійснення за ними догляду суду надано не було.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням особи винного, тяжкості вчиненого злочину, за який санкція статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити передбачене Законом покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.5 ст.407 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки судом не встановлено декількох пом'якшуючих обставин підстави для застосування ст.69 КК України при призначені покарання в даному випадку відсутні.
Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового провадження, а також суворість призначеного останньому покарання, на думку суду наявні підстави для залишення до набрання вироком законної сили обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його фактичного затримання з 07.04.2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою, але не довше ніж до 27.06.2024 року.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1