Справа № 944/622/24
Провадження №2/944/783/24
24.04.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
при секретарі - Василиці Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 26.02.2023року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26.02.2023-100001732, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 гривень, строком на 35днів.
Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ».
Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Згідно п.3.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Згідно п.4.3. Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту предя'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 19 800 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень, та по процентам в розмірі 9 800 гривень, чим порушено права та інтереси ТзОВ «Споживчий центр».
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» в судове засідання не прибув, в позовній заяві вказав про слухання справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить такі задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася про причини своєї неявки суд не повідомила,хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про виклик відповідачки в судове засідання.
Як вбачається, з позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , саме на цю адресу були скеровані виклики в судове засідання. Рекомендований лист з повісткою про виклик в судове засідання на 14год.10хв. 24.04.2024, нею отримано 23.03.2024року що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу суду, відтак слід вважати що такий належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відтак, суд приходить до висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд даної справи, будь яких повідомлень про зміну адреси відповідачка суду не подала, а відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч.11, ч.12 статті 128 ЦПК України вважає що вона належним чином була повідомлена про дату, час, місце та порядок судового розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, слід прийти до наступного.
Судом встановлено, що 26.02.2023року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26.02.2023-100001732, відповідно до умов якого відповідака отримала кредитні кошти в сумі 10000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26.02.2023року, строком на 35 днів.
Умовами кредитного договору передбачено сплату процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 2% за один день/днів користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду, протягом періоду «Економ».
Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ».
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Згідно п.3.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. ч. 7,12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №754/17518/15-ц, провадження, №61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 провадження №61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідач висловив свою згоду з вищевказаним кредитним договором та доданими до нього документами в електронному вигляді шляхом застосування клієнтом та Банком електронного цифрового підпису.
Укладення між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.02.2023року кредитного договору (оферти) №26.02.2023-100001732, в електронній формі відповідає приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №26.02.2023-100001732 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку.Під час ідентифікації відповідачки ОСОБА_1 з документів створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Згідно ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 3 «Порядок використання Системи ВаnkID Національного банку, права та обов'язки суб'єктів взаємовідносин у Системі ВаnkID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі ВаnkID Національного банку є: користувачі та абоненти.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи ВаnkID Національного банку з 26 жовтня 2020 року (скрін з сайту https://bank.gov.ua ).
Відповідачкою ОСОБА_1 26.02.2023 року електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10 000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 19 800 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 гривень, та по процентам в розмірі 9 800 гривень, чим порушено права та інтереси ТзОВ «Споживчий центр».
Суму заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, оскільки як встановлено, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по кредитному договору.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по поверненню кредитних коштів відповідно до договору кредиту є підставними, а тому такі слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422грн. 40коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.02.2023-100001732 від 26.02.2023року в розмірі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот)грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
юридична адреса: 01032, вул.Саксаганського, 133-А м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Швед Н.П.