Справа № 466/3599/24
Провадження № 2-а/466/77/24
23 квітня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Кривяк О. В.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757725,-
01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757725.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Заревичем Ростиславом Романовичем винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 27.03.2024 серії ЕНА №1757725 за ч. 1 ст.127 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно даної постанови: «Пішохід перейшов проїзну частину у невстановленому місці поза пішохідним переходом, чим порушив п. 4.7 ПДР».
При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями позивач начебто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.127 КУпАП - «Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху ...», яке передбачає накладення штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він, здійснюючи рух по прилеглому до проїзної частини тротуару, при відсутності в зоні видимості пішохідних переходів, переконавшись у відсутності транспортних засобів, пересвідчившись у видимості дороги в обидва боки, впевнившись у відсутності небезпеки, здійснив перехід проїзної частини дороги, у дозволеному правилами місці на перехресті по лінії тротуару, крім того вказав, що відсутні та не зазначені у постанові жодні фото чи відео, чи будь-які інші докази ймовірного правопорушення, постанову винесено без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення; фактично відбулося оголошення його складеної постанови без проведення розгляду справи.
Зазначає, що в той день він йшов по тротуару по вул. Джорджа Вашингтона. На перехресті доріг вул. Джорджа Вашингтона та вул. Шафарика він перейшов проїзну частину дороги у дозволеному правилами місці на перехресті по лінії тротуару. Після цього до нього підійшли працівники поліції, які звинуватили його в переході проїзної частини дороги у невстановленому місці. Він відповів останнім чітко із посиланням на норми закону, що відповідно до п.4.7 ПДР у разі відсутності пішохідних переходів дозволяється переходити проїзну частину на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Наголосив, що в зоні видимості відсутні жодні пішохідні переходи. Однак працівники поліції його аргументів не слухали та вручили йому оскаржувану постанову.
Крім того, позивач вказав, що на місці події інспектор не повідомляв його про розгляд адміністративної справи, не сповіщав про дату, про час розгляду, про особу, яка буде розглядати, не повідомляв мене про його права, тощо. Права зачитав при врученні вже складеної постанови, тобто коли він ними вже не зміг би скористатись.
Вважає, що його дії здійснені у чіткій відповідності до вимог п. 4.7 ПДР без жодних порушень, тому відсутній склад адміністративного правопорушення, і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просив такі задовольнити.
У судове засідання представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
25 квітня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, однак такий судом не приймається до уваги, оскільки відзив надійшов на адресу суду після ухвалення рішення суду (резолютивної частини).
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Cуд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що постановою ЕНА № 1757725 від 27.03.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а. с. 11-12).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
В той же час, з матеріалів справи встановлено, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП не надано.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У відповідності до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За нормою ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, крім того не представив суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а зазначено, що у випадку невжиття працівником поліції заходів щодо надання водію можливості скористатися послугам адвоката під час оформлення справи про адміністративне правопорушення, поліцейський порушує права водія, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В судовому розгляді не спростовано доводів позивача, що відповідно до п.4.7 ПДР, у разі відсутності пішохідних переходів дозволяється переходити проїзну частину на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
З наведених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтоване, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії ЕНА № 1757725 від 27 березня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Керуючись ст. ст. 77, 162, 205, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757725 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 27 березня 2024 року серії ЕНА № 1757725, винесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Заревичем Ростиславом Романовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, а особою, яка не була у судовому засіданні - з моменту отримання копії рішення.
Повний текст рішення складений 26 квітня 2024 року.
Суддя П. Т. Едер