466/10463/23
2-а/465/88/24
Іменем України
26.04.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Мартьянової С.М.
з участю секретаря судових засідань - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 23 вересня 2023 року Інспектором роти №1 бат. №1 УПП у Львівській області Старшим лейтенантом поліції Рудим Андрієм Михайловичем відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7792805.
Відповідно до винесеної Постанови, позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
Позивач дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАТ №7792805 від 23 вересня 2023 року вбачається, що 23 вересня 2023 року о 03 год. 40 хв. водій транспортного засобу «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Шевченківським районним судом м. Львова від 08.09.2023 терміном на 3 місяці, чим порушив п.2.1.а. ПДР керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ.
Шевченківським районним судом м. Львова позивача було позбавлено права на керування транспортними засобами постановою у справі № 466/8463/23 від 08.09.2023р. Вказана справа була розглянута судом за відсутності позивача.
Копію постанови Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/8463/23 від 08.09.2023 року позивач не отримував, вперше ознайомився з даною постановою 25.09.2023 року самостійно, після особистого звернення до суду із заявою.
Відтак на момент винесення постанови серії ЕАТ №7792805 від 23.09.2023 року не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортним засобом, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Однак на підтвердження того факту, що позивач не був обізнаний про позбавлення його керування транспортними засобами зазначає, що по відношенню до нього вказана процедура застосована не була. Тож під час винесення спірної постанови в позивача було наявне його власне постійне посвідчення водія.
Таким чином, законодавцем визначено порядок набуття спеціального права - права керування транспортними засобами, визначено порядок користування цим правом, а також регламентовані підстави і порядок позбавлення такого права у випадку вчинення грубого, повторного або систематичного порушення порядку користування цим правом. У свою чергу моментом встановлення факту вчинення особою такого порушення законодавець пов'язує із набранням законної сили рішенням суду, під час ухвалення якого суд одночасно вирішує питання про позбавлення наданого особі спеціального права. Вирішення питання про позбавлення особи наданого їй спеціального права є виключною компетенції суду під час розгляду відповідної справи. У свою чергу обов'язковою умовою для визначення моменту початку позбавлення права керування транспортними засобами є дата набрання рішенням законної сили.
До цього моменту до порушника може бути застосована процедура тимчасового вилучення посвідчення водія, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, що за своєю суттю не є позбавленням права керування транспортними засобами.
Однак цього зроблено не було, в позивача не вилучали права, що лиш підтверджує той факт, що позивач не був обізнаний про наявність відкритого провадження щодо нього і відповідно про позбавлення його прав він не міг знати.
У зв'язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою судді від 06.10.2023 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передати на розгляд за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 08.11.2023 року справу передано в провадження судді Мартьянової С.М.
Ухвалою суду від 10.11.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі.
Розгляд справи встановлено здійснювати за правилами, передбаченими ст. 286 КАС України. Призначено дану справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
21.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.
Так, відповідач зазначає, що позивач сам визнає факт керування транспортним засобом, також Інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено. На вимогу працівників поліції, Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з поліцейськими. Останні, дотримуючись ст. ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015, представилися, пояснили правопорушнику причину зупинки та почали з'ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду, справи по суті, уже безпосередньо під час розгляду справи, Позивачеві було зачитано його права, а саме передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Згідно Наказу Львівської обласної військової адміністрації № 225/22 від 19.10.2022 «Про внесення змін до наказу начальника обласної військової адміністрації від 25.02.2022 № 1/22», комендантська година у Львівській області діє із 00 годин 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин.
Отже, як вбачається з Постанови, поліцейські зупинили транспортний засіб під керування Позивача близько 03 год. 40 хв., тобто, Позивач керував транспортним засобом в комендантську годину, що є заборонено та є підставою для зупинки, також, під час перевірки документів в останнього, виявилось, що він позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 3 (три) місяці Постановою Шевченківського районного суду міста Львова у справі № 466/8463/23 від 08.09.2023 року, беручи до уваги те, що даним Судом по вище вказаній справі надано Позивачеві 10 (десять) днів на оскарження, станом на 23.09.2023 року, дана Постанова Шевченківського районного Суду міста Львова оскаржена не була. Отож, Інспектор діяв цілком законно, адже на момент винесення оскаржуваної Постанови, Постанова вище вказаного Суду уже набрала законної сили.
Згідно Наказом МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026 - строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб.
З огляду на те, що адміністративні правопорушення було вчинено та зафіксовано на відеозаписі 23.09.2023 р. та відповідно до положення, вказаного вище, термін зберігання відеозапису вичерпався. А отже, надати дані відеозаписи як доказ до суду, можливості немає.
Інспектор Управління приймаючи рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення Інспектор виніс постанову по вказаній справі керуючись статтею 283 КУпАП на місці вчинення правопорушення.
Отже, Інспектор мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі з про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Позивач надав заяву в якій просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану постанову скасувати, а справу закрити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 5у своєму відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу без його участі, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, кожен доказ окрема та в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7792805 від 23.09.2023 року, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 23.09.2023 року у АДРЕСА_1 керував ТЗ будучи позбавлений права керування Шевченківським райсудом м. Львова від 08.09.2023 терміном на 3 місяці, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування Т/З особою позбавленою права керування Т/З, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та оштрафувати його на 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п'ятдесят гривень) в доход держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в доход держави судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Постановою Львівського апеляційного суду від 15.11.2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 8 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 121 КУпАП, залишено без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Пунктом 2.1.а ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки йому не відомо про факт позбавлення його права керування транспортним засобом.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд при прийнятті рішення враховує, що станом на момент винесення постанови 23.09.2023 року позивач не був обізнаний про винесення відносно нього постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2023 року про позбавлення права керування транспортними засобами, що свідчить про відсутність у позивача умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, адже на час керування автомобілем водію не було відомо про прийняте щодо нього рішення про позбавлення права керування транспортним засобом.
За таких обставин доказів того, що ОСОБА_1 було відомо про прийняте щодо нього судом рішення про позбавлення права керування транспортними засобами, а також наявності в останнього умислу на керування автомобілем попри згадане рішення суду, немає.
Окрім того, позивач звернувся зі скаргою до апеляційного суду щодо оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2023, та Львівським апеляційним судом винесено постанову 15.11.2023 року, а також вказано, що дане рішення набирає законної сили саме 15.11.2023 року.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, візуальне спостереження факту правопорушення інспектором не може вважатися належним та допустим доказом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕАТ № 7792805 від 23.09.2023 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України,з відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7792805 від 23.09.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат на відшкодування судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівський області, ЄДРПОУ: 38008294, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Cуддя Мартьянова С.М.