465/736/24
1-кс/465/816/24
29.04.2024 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 ,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12024141370000127 від 27.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 К України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 року вищезазначену скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_4 . Розгляд вказаної скарги призначено на 25.04.2024 року о 09.20 год.
ОСОБА_3 25.04.2024 року звернувся із заявою про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду кримінальної справи №462/736/24.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року дану заяву про відвід судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 передано для розгляду судді ОСОБА_1 . Розгляд вказаної заяви призначено на 29.04.2024 року о 15:50 год.
Заяву обґрунтував тим, що суддя ОСОБА_4 розподіляє на себе усі скарги на бездіяльність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12024141370000127 від 27 січня 2024 року (далі також провадження), всупереч приписам статті 35 КПК, з метою приховування злочину. 23 січня 2024 року ОСОБА_4 постановив ухвалу, зазначивши, що така підлягає апеляційному оскарженню, відповідно затягнув час для внесення відомостей до ЄРДР. Натомість 13 лютого 2024 року всупереч приписам частини 1 статті 55 КПК України , п.2 частини 1 статті 372 КПК України ОСОБА_4 постановив чергову ухвалу, з огляду лише на те, що така не підлягає апеляційному оскарженню. 20 березня 2024 року ОСОБА_4 постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження. Додатково зазначив, що суддя ОСОБА_4 разом із слідчим та процесуальним керівником згаданого кримінального провадження ОСОБА_6 , вступивши у змову, свідомо приховують злочин. Окрім цього покликався на те, що ОСОБА_4 всупереч приписам ст. 11-1 ЦПК України здійснював втручання в ЄСІТС суду в ряді цивільних справ та здійснював розподіл на себе. З огляду на зазначене просив відвести ОСОБА_4 як головуючого суддю від участі у розгляді справи.
Скаржник ОСОБА_3 належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився. Тому суд розглядає заяву про відвід у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів, поданих на обґрунтування заявленого відводу.
Слідчий суддя ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився
У зв'язку з неявкою учасників процесу, згідно норми ч. 4 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду заяви про відвід слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно з ч.2 ст.344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог ст.75-81 КПК України.
Стаття 75 КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена уст.76 КК України.
Відповідно до ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч.1ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу.
При розгляді заяви про відвід суддя встановлює наявність чи відсутність обставин, що унеможливлюють подальшу участь особи, якій заявлено відвід, в певному судовому процесі.
В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 , від розгляду скарги на постанову слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12024141370000127 від 27.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 К України, заявник посилається на те, що в нього є сумніви щодо неупередженості судді та його об'єктивності, який, на його думку, порушує його права, передбачені процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
Водночас, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п.10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, що передбачені зазначеними вище нормами КПК України. Подана скаржником ОСОБА_3 заява про відвід судді ОСОБА_4 фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішенням суду, що відповідно до вимог КПК України не є підставою для відводу судді, а незгода із такими рішеннями реалізується шляхом їх оскарження до вищестоящої судової інстанції.
Наведені у заяві скаржника ОСОБА_3 підстави про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не є обставинами, які в розумінні ст.75 КПК України, виключають участь судді ОСОБА_4 в розгляді скарги як слідчого судді і не свідчать про те, що ним проявлено необ'єктивність чи упередженість.
Таким чином, вважаю, що скаржником ОСОБА_3 не підтверджені припущення щодо наявності сумнівів в об'єктивності чи неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 , з мотивів, наведених у його заяві. Такі побоювання заявника не є об'єктивно обґрунтованими. Аналіз доводів заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 свідчить про те, що дана заява ґрунтується на суб'єктивних переконаннях заявника та не містить підстав для відводу. На даний час відсутні об'єктивні обставини, що могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість слідчого судді ОСОБА_4 , а відтак заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 8, 75, 80, 81 КПК України,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1