Справа 362/1020/24
Провадження 3/362/621/24
23.04.2024 року місто Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Відпoвіднo дo прoтoкoлу серії ААД № 019762 від 04.02.2024, 04.02.2024 о 15:45 год. у м. Васильків Обухівського району Київської області по вул. Грушевського водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення правил п. 13.3 ПДР України, під час паркування не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У судовому засіданні ОСОБА_1 категорично заперечив свою винуватість у скоєному правопорушенні і пояснив, що того дня рухався на своєму автомобілі у вказаному протоколі місці та часі на мав намір припаркуватися на узбіччі на вільному місці, ввімкнувши правий покажчик повороту. На цьому узбіччі дороги стояв нерухомо інший транспортний засіб марки «Тойота», перед яким мав намір припаркуватися. Порівнявся з припаркованим автомобілем, який був справа, водій цього автомобіля почав рух вперед, вчинивши зіткнення з його транспортним засобом. Наголосив, що саме водій автомобіля Toyota, не переконавшись в безпечності свого маневру і не ввімкнувши лівий покажчик повороту, почав рух, що і стало причиною ДТП. Вказав, що працівники поліції не реагували на всі його зауваження та пояснення свідків, які були очевидцями подій, та оформили протокол на нього.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Устенко І.О. (діє на підставі договору № 541 від 04.03.2024) підтримав пояснення свого клієнта. Вказав, що з огляду на механізм вчинення ДТП у діях його клієнта відсутні порушення вимог п. 13.3 ПДР України, так як водій автомобіля Toyota перед початком руху не переконався у його безпечності та розпочав рух. Коли виявив перешкоду, то застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалось. На підтвердження вказаних тверджень надав суду фотознімки з місця події.
Свідок ОСОБА_3 надав суду пояснення, що того дня він перебував на узбіччі по вул. Грушевського та став очевидцем як водій автомобіля Мазда, увімкнувши завчасно правий покажчик повороту, мав намір припаркуватися на узбіччі. У цей час припаркований на узбіччі автомобіль Тойота раптово розпочав рух і вдарив автомобіль Мазда.
Інший учасник ДТП ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не прибув. Причини неявки суду невідомі.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді даної справи, дійшов до висновку про таке.
Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
П. 1.5 ПДР України вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Так п. 13.3 ПДР України зобов'язує водія під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Так, з матеріалів справи, зокрема схеми дорожньо-транспортної пригоди від 04.02.2024, підписаної обома учасниками пригоди без зауважень, письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що водій автомобіля Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі та мав намір перестроїтись у напрямку правої сторони узбіччя для паркування, а водій автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи на правій стороні узбіччя нерухомо, розпочав рух по вул. Грушевського.
З наявних при матеріалах справи фотознімків транспортних засобів після ДТП вбачається, що точкою контактування для автомобіля Mazda є права частина автомобіля: передні та задні двері, для автомобіля Toyota - переднє ліве крило та передня ліва частина бампера. Також з фотознімка вбачається наявність слідів юзу автомобіля Toyota.
На думку суду, у ОСОБА_1 не було об'єктивної можливості передбачити дії водія ОСОБА_2 з можливістю уникнення зіткнення, доказів протилежного суду не надано.
Отже, матеріали зазначеної справи не містять будь-яких беззаперечних доказів, які б указували на те, що ОСОБА_1 у зазначеній дорожній обстановці умисно не виконав будь-який із обов'язків, передбачених п. 13.3 ПДР України, на що суду вказав і свідок, очевидець події.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У силу статті 19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, які за аналогією права із кримінальним процесом притаманні і КУпАП, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за вiдсутністю подiї і cкладу aдміністративного прaвопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко