Справа № 362/2353/24
Провадження № 1-кп/362/431/24
Іменем України
26.04.2024 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12024111140000136 від 19.02.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Василькові Київської області, українець, громадянин України, освіта середня, військовослужбовець Збройних Сил України, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , у силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 , солдат 2 навчального взводу 1 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , 19.02.2024 близько 15:53 год. перебував у приміщенні магазину «Продукти» ФОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 в, де поблизу касового апарату на робочому місці продавця побачив мобільний телефон марки «Motorola», модель «moto e13», темного-синього кольору, і у нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення цього майна, що належить потерпілій ОСОБА_4 . Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, розуміючи, що на території України діє воєнний стан, ОСОБА_5 взяв правою рукою вищезазначений телефон, вартістю 2216, 67 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши майнової шкоди потерпілій ОСОБА_4 на суму 2216, 67 гривень.
ОСОБА_5 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті щодо місця, часу, способу, викраденого. Щиро розкаявся, розуміє що вчинив неправильно, просив суд суворо не карати.
Показання ОСОБА_5 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Учасники судового провадження просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_5 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, водночас суд враховує, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та/або у лікаря психіатра не перебуває, без негативних характеристик за місцем проживання, проходить службу у Збройних Силах України по захисту держави, неодружений, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, відсутності обставин, що його обтяжують, ступеня тяжкості кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. При цьому, враховуючи беззастережне визнання ОСОБА_5 вини у скоєному, надання ним зізнавальних показань, відсутність претензій у потерпілої, позиції прокурора і потерпілої, яка висловлена у судових дебатах щодо можливості застосування ст. 75 КК України, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України, розподіл процесуальних витрат - у порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_5 здійснює командир Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби, контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 1135(одна тисяча сто дев'яносто п'ять) гривень 92 копійки.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
-мобільний телефон марки «Motorola» модель «moto e13» темного синього кольору, що зданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції № 158 від 25.04.2023, - повернути власнику ОСОБА_4 ;
-диск СD+R, марки «VIDEX MAMBA», серійний номер - НОМЕР_2 на якому наявне вчинення кримінального правопорушення, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1