Справа № 455/1415/23
Провадження № 1-кп/455/35/2024
Іменем України
29 квітня 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000247 від 20.05.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, начальника відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації житла управління власністю департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, розлученої, судимості не має, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,
за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,
сторони захисту - обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
І. Рух справи в суді.
1. Кримінальне провадження № 12023141320000247 було розпочате 20.05.2023 року.
2. 06.07.2023 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України надійшов до Старосамбірського районного суду Львівської області.
3. 06.07.2023 року судом було призначене підготовче судове засідання.
4. 24.07.2023 року судом було призначене кримінальне провадження до судового розгляду.
ІІ. Позиція сторін.
1. Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - пропозиція надання та надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
2. ОСОБА_3 з обвинуваченням не погоджується. Сторона захисту стверджує, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та така має бути виправдана, а частина доказів сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими.
ІІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та обставини вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 , 20.05.2023 року, близько 00 години 05 хвилин, перебуваючи на території міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко», під час перевірки документів для перетину державного кордону на виїзд з України, не маючи службового відрядження та перебуваючи в базі прикордонної служби України індекс «В» відповідно до п.2-14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», згідно якої зазначено, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, тимчасово обмежено виїзд за межі України керівникам структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування, а також працівників, які заброньовані на період мобілізації та воєнний стан за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, достовірно знаючи, що перед нею знаходиться працівник відділу прикордонної служби, який перебував у форменому одязі із знаками розрізнення, виконував свої функціональні обов'язки по перевірці документів громадян, умисно розуміючи протиправність своїх дій, пропонувала надати та надала начальнику 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенанту ОСОБА_8 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 100 доларів США однією купюрою (серії та номер РD 56509158 В), які були вкладені у чистий аркуш паперу формату А 4 складений у вигляді конверту, що становить еквівалентно, станом на 20.05.2023 року, згідно даних «Національного банку України» 3 656 гривень 86 копійок за вчинення дій з використанням наданого їм службового становища, а саме безперешкодному перетині державного кордону України в напрямку Республіки Польща, від отримання яких ОСОБА_8 відмовився.
ІV. Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається обвинувачений та загальна характеристика складу кримінального правопорушення.
1. Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватою у вчиненні якого визнається обвинувачена ОСОБА_3 , передбачена ч. 1 ст. 369 КК України.
2. Кваліфікуючи таке діяння обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, виразилось у пропозиції надання та надання неправомірної вигоди службовій особі, за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
3. Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
4. Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов'язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.
5. З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинуваченої ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369 КК України, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, мав встановити, чи вказують надані стороною обвинувачення докази на таке:
5.1. що ОСОБА_3 є фізичною осудною особою, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність;
5.2 вона пропонувала та надала неправомірну вигоду службовій особі;
5.3 за вчинення службовою особою в її інтересах;
5.4. будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
1. Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні не визнала та показала, що 20.05.2023 року вона їхала з м.Черкаси в м.Катовіце. Близько 22 години 00 хвилин 19.05.2023 року на кордоні, прикордонник забрала паспорти, а повернувшись запитала, хто є ОСОБА_9 і чи вона їде за кордон у зв'язку з відрядженням. Вона відповіла, що ні. Потім прийшов інспектор ОСОБА_8 і сказав, що вона є в списках на заборону виїзду за кордон і що за такий перетин державного кордону є кримінальна відповідальність. Тоді, він забрав документи і пішов кудись, приблизно на пів години. Коли повернувся, то сказав, щоб вона пішла за ним. Коли вони зайшли в приміщення, вона сильно переживала і була в складному психологічному стані. В неї був аркуш паперу А4, який був складений, в якому були гроші, які вона тримала для поїздки у Польщу. Вона витягнула цей папір з сумки та не пригадує, що вона ті гроші давала Галайчуку.
2. Водночас вина обвинуваченої підтверджується показами свідка, зокрема показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_8 , який показав, що він працює начальником 3-ої групи інспекторів прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тип А. В травні 2023 року обвинувачена ОСОБА_3 їхала через пункт пропуску та хотіла перетнути кордон, але спрацювала база як на державного службовця. Це була нічна зміна, а він був старшим. Коли інспектор відібрав документи, під час перевірки спрацювала база і йому про це доповіли, після чого він оформив постанову про відмову. Тоді ОСОБА_3 говорила, що вона звільнилася з державної служби і не є державним службовцем, а також, що їй дуже потрібно виїхати за кордон. Після чого вона запропонувала йому неправомірну вигоду. Вказану купюру, він приніс в приміщення вартового шлагбауму та особисто подзвонив на 102. Додав, що він попереджував ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність.
3. Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023141320000247 від 20.05.203 року, з якого відомо, що 20.05.2023 року о 00 годині 11 хвилин в Відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області надійшло телефонне повідомлення від начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_8 про те, що на пункті пропуску «Смільниця-Кростенко», що за адресою: с.Терло Самбірського району Львівської області ОСОБА_3 надала йому неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США (а.с.49);
- рапортом старшого інспектора-чергового відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 20.05.2023 року, з якого відомо, що 19.05.2023 року на ПП « ОСОБА_10 », ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , надала працівнику прикордонної служби лейтенанту ОСОБА_11 , неправомірну вигоду у сумі 100 доларів США за сприяння безперешкодного перетину кордону, у зв'язку із тим, що остання є держслужбовцем та на період військового стану мала обмеження щодо виїзду за кордон (а.с.50);
- рапортом начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) від 20.05.2023 року, з якого відомо, що 20.05.2023 року о 00 годині 05 хвилин на «Виїзд з України» в Республіку Польща, прибула громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт № НОМЕР_1 , яка під час проходження прикордонного контролю запропонувала прикордонному наряду - ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 100 доларів за вирішення питання щодо безперешкодного перетинання державного кордону України, у зв'язку з тим, що у особи відсутнє службове відрядження відповідно до пункту 2-14 ПКМУ 57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України». Особу було попереджено про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення за ст.369 КК України «Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі» (а.с.51);
-повідомленням про ознаки кримінального правопорушення, згідно якого Відділом внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 отримано дані про можливе надання пропозиції неправомірної вигоди службовій особі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з боку громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка 20.05.2023 року о 00 годині 05 хвилин, під час спілкування на виїзд з України у Республіку Польща в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця», запропонувала та надала прикордонному наряду «Старший прикордонних нарядів в пункті пропуску» начальнику 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенанту ОСОБА_8 , неправомірну вигоду у розмірі 100 доларів США за сприяння у безперешкодному перетині державного кордону України у зв'язку з тим, що дана громадянка не мала службового відрядження у відповідності до п.2-14 ПКМУ 57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» особі було відмовлено в перетині Державного кордону (а.с.52);
-рішенням про відмову у перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 19.05.2023 року, згідно якого начальником 3-ї групи інспекторів прикордонного контролю інспекторів прикрдонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову у перетинанні Державного кордону на виїзд з України громадянину України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу президента України» «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року», громадянка України ОСОБА_3 тимчасово обмежена у праві виїзду з України, за відсутності підстав на право перетинання Державного кордону. Так як вищезазначена громадянка не змогла надати на паспортний контролю документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон (а.с.53);
-протоколом огляду місця події від 20.05.2023 року з фототаблицею, відповідно до якого об'єктом огляду є приміщення пункту «Смільниця- Кростенко», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дане приміщення є одноповерхове та складається з коридору та однієї кімнати, в якій на дерев'яному, робочому столі виявлено та вилучено купюру, номіналом 100 доларів США з номером PD56509158 В та чистий аркуш А4, частково зігнутий у вигляді конверту (а.с.54-55);
-постановою про визнання речовим доказом від 21.05.2023 року згідно якої визнано 100 доларів США, серії РD 56509158 В - речовим доказом у кримінальному провадженні №12023141320000247 від 20.05.2023 року (а.с.59);
- ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 23.05.2023 року, якою накладено арешт на 100 доларів США, серії серії НОМЕР_3 , власном та користувачем яких є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.60-61);
- актом прийому передачі майна на зберігання від 24.05.2023 року, згідно якого поклажодавець в особі слідчого СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_12 передав, а зберігач в особі керівника каси ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_13 прийняла на відповідне зберігання речові докази в кримінальному провадженні №12023141320000247 від 20.05.2023 року за ч.1 ст.369 КК України, у вигляді одного цінного (полімерного) спецпакету №3454671 (а.с.62);
- актом прийому-передачі, згідно якого старший прикордонних нарядів в пункті пропуску «Смільниця-Кросценко» лейтенант ОСОБА_8 , 20.05.2023 року передав слідчому СВ ВП №1 ОСОБА_14 , копію закордонного паспорту ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 100 доларів та рапорт військовослужбовця лейтенанта ОСОБА_8 (а.с.63);
-протоколом здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 06.06.2023 року, згідно якого слідчий СВ ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_16 , розглянувши матеріали кримінального провадження №12023141320000247 від 20.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, провів зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, конозйомки, відеозапису у присітності володільця ОСОБА_17 яке проводилось у приміщенні службового кабінету (а.с.78);
-постановою про визнання речовим доказом від 14.06.2023 року, згідно якої визнано СD-R диск речовим доказом у кримінальному провадженні №12023141320000247 від 20.05.2023 року (а.с.79);
-протоколом огляду речей від 14.06.2023 року, згідно якого об'єктом огляду є цифровий носій, СD-R диск на якому наявні відео файли, в яких збережено п'ять відеозаписів. а саме: при огляді першого відеозапису 0000000-00000020230519224452-004 у нижньому правому куті наявний запис 2023/05/19 22:49:52.
-відеозаписами, розміщеними на відтвореному в судовому засіданні диску, зокрема на першому із них запис камери охоплює приміщення службового кабінету ВІПС «Смільниця». На відео є ОСОБА_3 , що сидить за столом в куртці оранжевого кольору. Навпроти неї за столом сидить працівник прикордонної служби ОСОБА_8 , який здійснює перевірку документів ОСОБА_3 . Під час розмови між вищевказаними громадянами ОСОБА_3 повідомляє, що держслужбовцем не є і що їй потрібно терміново виїхати за кордон. Крім цього, ОСОБА_3 правою рукою підсуває ОСОБА_8 білий конверт. Однак, ОСОБА_8 попереджає ОСОБА_18 про кримінальну відповідальність. На іншому відеозаписі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розмовляють між собою. ОСОБА_3 переконує ОСОБА_8 , що з роботи, а саме з Черкаської міської ради вона звільнилась і має право виїхати за кордон. При огляді третього відеозапису встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розмовляють між собою. В кінці даного відеозапису ОСОБА_3 бере зі столу аркуш А4 зігнутий у вигляді конверту та намагається з нього щось дістати, однак ОСОБА_8 вкотре попереджає її про кримінальну відповідальність. При огляді четвертого відеозапису видно, що ОСОБА_3 на половині відеозапису бере зі столу аркуш А4, який був складений у вигляді конверту та передає його ОСОБА_8 . Останній розкриває даний конверт та з конверту витягує 100 доларів США та пояснює ОСОБА_3 , що за це передбачено кримінальну відповідальність, однак ОСОБА_3 надалі пропонує ОСОБА_8 взяти гроші. На останньому, п'ятому відео, тривалістю 15 секунд видно як ОСОБА_3 виходить з приміщення кабіни паспортного контролю, а ОСОБА_8 бере зі столу боді камеру на яку проводилась зйомка та фіксує у вищевказаному аркуші А4,складеному в двоє купюру номіналом 100 доларів США. (а.с.81).
VI. Висновки щодо ознак складу кримінального правопорушення.
1. ОСОБА_3 є фізичною осудною особою в розумінні ч. 1 ст. 369 КК України та ч. 1 ст. 18 КК України, адже судом не здобуто відомостей, які б свідчили про її неосудність. Окрім того, вчинено кримінальне правопорушення нею у віці з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність.
2. Згідно диспозиції ст. 369 КК України об'єктивною стороною надання неправомірної вигоди службовій особі є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Складовою частиною об'єктивної сторони вказаного складу злочину є наявність у службової особи, якій передається неправомірна вигода, повноважень на вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища..
3. ОСОБА_8 , якому ОСОБА_3 пропонувала та надала неправомірну вигоду був на момент вчинення кримінального правопорушення службовою особою Державної прикордонної служби України - начальником 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б).
4. Згідно ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон … відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. ОСОБА_8 19.05.2023 року прийнято таке рішення відносно ОСОБА_3 , відтак від його дій безпосередньо залежало чи зможе ОСОБА_3 перетнути державний кордон на виїзд з України.
5. Суд констатує, що ОСОБА_3 , беззаперечно знаючи про наявність обмежень на виїзд за межі України, спочатку спробувала ввести ОСОБА_8 оману, стверджуючи про те, що вона звільнилася, однак зрозумівши, що це не вплине на рішення прикордонника, намагалася схилити його до дозволу на перетин державного кордону за допомогою неправомірної вигоди. Таким чином, ОСОБА_3 з метою перетину державного кордону України, достовірно знаючи про застосовані відносно неї обмеження, пропонувала, а згодом і надала службовій особі ДПС України ОСОБА_8 неправомірну вигоду.
6. Отже, встановивши наявність необхідних ознак складу відповідного кримінального правопорушення у діянні ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про вірну кваліфікацію дій останньої за ч. 1 ст. 369 КК України. Відтак, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст.85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.
VII. Щодо оцінки доводів сторони захисту та допустимості доказів.
1. Під час судового розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_5 посилався на обставини, що на його переконання вказували на неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, а також спростовували висунуте обвинувачення.
Відповідні доводи захисника потребували оцінки Суду для того, щоб головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті.
Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу Суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, Судом у вироку не зазначались. У такому випадку Суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Морейра Ферейра проти Португалії (№ 2); S.C. IMH Suceava SRL проти Румунії).
2. Щодо доводів захисника про неналежність доказів, а саме купюри номіналом 100 доларів США, PD 56509158B та CD-R диску із відеозаписами подій та недопустимість протоколу огляду місця події від 20.05.2023 року, акту-прийому передачі від 20.05.2023 року, рапорту ОСОБА_8 від 20.05.20232 року та рішення ОСОБА_8 від 19.05.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 .
2.1. Зазначені доводи захисника детально викладені у письмових клоптаннях та зводяться до того, що в акті-прийому передачі від 20.05.2023 року відсутня серія і номер купюри та на відозаписах є розбіжності у фіксації часі. Огляд місця події проводився не за місцем вчинення кримінального правопрушення та за відсутності понятих, рішення провідмову в перетині державного кордону прийнято з порушеннями.
2.2. Відхиляючи зазначені доводи сторони захисту, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з положеннями ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У відповідності до положень ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
З акту-прийому передачі вбачається, що ОСОБА_8 передав слідчому 100 доларів та, в якому також йдеться про 100 доларів. Вказане він підтвердив також, будучи допитаним як свідок, зокрема повідомив, що 100 доларів в аркуші А4 він заніс в приміщення вартового шлагбауму. З протоколу огляду від 20.05.2023 року вбачається, що такий проводився не на місці вчинення кримінального правопорушення, а в приміщенні, де вилучалася купюра. В сукупності вищевкзане свідчить про те, що ОСОБА_8 отриману від ОСОБА_3 купюру відніс в приміщення вартового шлагбауму, де вона була оглянута та вилученка слідчим в присутності понятих та ОСОБА_3 , про що вона не заперечувала в своїх показах. Крім того, суд звертає увагу захисту на те, що згідно висловленої ВС позиції у справі № 473/2485/17 участь понятих не є обов'язковою, якщо огляд проводиться не в житлі, яким приміщення ДПС України очевидно не являється.
Разом з тим, технічні упущення чи незначні часові неточності при роботі бодікамери ОСОБА_8 не є підставою для визнання доказу неналежним.
Водночас, з Постанови Великої Палати ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17, вбачається, що послідовність викладу в диспозиції ст. 2 КПК України, яка визначає завдання кримінального провадження, дала Великій Палаті ВС підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь- якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обгрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
ВП ВС констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. З ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «сі» ч. З ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
З клопотання сторони захисту не вбачається, що при отриманні, долученні до матеріалів справи, виконання відповідних процедур при завершенні досудового розслідування та судового розгляду вказаних доказів, стороною обвинувачення було допущено вищевказані порушення.
Суд не погоджується із захисником, оскільки згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, очінюючи вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результат і відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 756/10060/17).
Таким чином, встановивши відсутність порушень конвенційних або ж конституційних прав обвинуваченого, зокрема, відсутність порушень, які б звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання, суд вважає, що доводи захисника є безпідставними
Що ж до рішення ОСОБА_8 від 19.05.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 , то суд звертає увагу, що таке має самостійний спосіб оскарження та може бути оскаржено в порядку КАС України, однак майже за рік, з моменту його прийняття, суду не надано жодних доказів про його незаконність, ба більше, навіть не надано відомостей, що справа про оскарження такого рішення перебуває на розгляді в адміністративному суді.
3. Щодо тривалого спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , то суд звертає увагу, що саме ОСОБА_3 постійно намагалася ввести в оману щодо підставності її перетину через державний кордон України та прохала дозволити виїхати за межі України.
Що стосується твердження захисту про провокацію з боку ОСОБА_8 , то суд звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки притаманні провокації злочину, а саме спонукання до вчинення злочину ОСОБА_3 . Відсутні докази, що ініціатива з вчинення протиправних дій ОСОБА_3 виходила від ОСОБА_8 . Тим більше ОСОБА_8 неодноразово попереджав ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за протиправні дії, що свідчить про відсутність провокативних чи підбурюючих дій з його боку. А твердження про те, що ОСОБА_8 неодноразово виступав заявником у інших кримінальних провадженнях не беруться судом до уваги, адже ОСОБА_8 є військовослужбовцем ДПС України і його діяльність безпосередньо пов'язана із щоденним дозволом чи забороною особам перетинати державний кордон.
Також, суд звертає увагу на те, що доводи захисту щодо обмеження та порушення прав ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування виникли лише на стадії судового розгляду. В той же час жодних доводів на підтвердження вищевказаного суду не надано. Адже після залучення обвинуваченою захисників жодних дій останніми для оскарження дій працівників правоохоронних органів, притягнення їх до відповідальності, не вчинено. Тому такі доводи суд відхиляє як надумані та спрямовані на підсилення позиції захисту.
4. Щодо клопотань захисника ОСОБА_5 про витребування доказів, про тимчасовий доступ до речей та документів та призначення у справі експертизи, то такі клопотання розглянуті судом в порядку, визначеному КПК України, та оцінка їм надана у відповідних ухвалах суду за наслідками розгляду вищевказаних клопотань.
5. Інші докази, на які здійснено посилання вище у цьому вироку Суд визнає допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України та з дотриманням прав і свобод людини.
6. Щодо доводів сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_3 та обставин події кримінального правопорушення в цілому.
6.1. Захисники та ОСОБА_3 посилалися на те, що жодної неправомірної вигоди остання не пропонувала і, тим більше, не надавала.
6.2. Відхиляючи такі доводи захисника, Суд зазначає про таке.
На запитання суду як ОСОБА_3 повідомила, що не пам'ятає, яким чином цей листок та кошти залишилися в ОСОБА_8 , однак не заперечувала, що як і аркуш паперу, так і купюра її. Однак всі докази в сукупності спростовують і доводи самої обвинуваченої, і її захисників. Відтак, суд оцінює такі твердження як спосіб захисту, які нічим не підкріплені.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа № 757/30683/16-к) - чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
VIІІ. Мотиви призначення покарання.
1. При обранні виду і міри покарання ОСОБА_3 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого.
Обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено. Заявлені стороною обвинувачення щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушенняне не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. За весь час розгляду обвинувачена повністю не визнала своєї провини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, заперечувала наявність будь-якого умислу, виправдовуючи скоєне. Аналогічний висновок вказаний і у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 року по справі №149/1596/16-к.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
2. Суспільна небезпека вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, на переконання суду є досить значною, оскільки становить загрозу розвитку держави, сприяє підриву демократичних інститутів і цінностей. Окрім того, ОСОБА_3 будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування мала б бути взірцем для пересічних громадян та прикладом сумлінного дотримання Конституції України та законів України під час воєнного стану.
3. Досліджуючи дані про особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та праці. Відтак, суд дійшов переконання, що ОСОБА_3 слід призначити найбільш м'який вид покарання в максимальному розмірі в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України, яке є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
IХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
1. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У цьому кримінальному провадженні документально підтверджені витрати відсутні.
2. Щодо долі речових доказів, то питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили (ч. 9 ст. 100 КПК України).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 23.05.2023 року, слід скасувати.
3. Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
4. Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Скасувати арешт накладений згідно ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 23.05.2023 року на 100 доларів США, серії РD 56509158 В, власником та користувачем яких є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Речові докази, а саме:
купюру номіналом 100 доларів США, серії РD 56509158 В, яка поміщена до спеціального пакету №3454671 та передано у сховище ПАТ КБ «Приватбанк» - конфіскувати в дохід держави;
СD-R диск, який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12023141320000247 від 20.05.2023 року, залишити при матеріалах кримінального провадження №12023141320000247 від 20.05.2023 року.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд протягом 30 днів з часу його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1