Справа № 464/9/24
пр.№ 2/464/536/24
29.04.2024 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
директор ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» - ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом, в якому просить солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача 3% та інфляційні втрати у розмірі 3 001,45 доларів США та 6 634,18 грн. Окрім цього, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі - 2 847 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між позичальником, яким є ОСОБА_1 , та АКБ «Банк Форум» 17.06.2008 був укладений Кредитний договір №0013/08.6.10-Nv (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 52 000 доларів США зі сплатою 13 % річних. 15.03.2013 рішенням у справі №464/679/13-ц, що виніс Сихівський районний суд міста Львова, стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 82 432, 61 доларів США та 37 085,68 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судового збору. Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним. 26.03.2019 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за кредитним договором №0013/08.6.10-Nv від 17.06.2008 та договорами поруки б/н від 17.06.2008. У відповідності до ухвали, що виніс Сихівський районний суд міста Львова від 28.05.2019, замінено стягувача у справі №464/679/13-ц на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Таким чином, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «Банк Форум» втратив такі права. Оскільки відповідачі не припинили зобов'язання, шляхом його виконання у відповідності до умов кредитного договору, судового рішення або закону, воно є чинним на час подання позову. Отже, у відповідачів існує прострочена заборгованість, на яку кредитор має право нарахувати 3% річних та інфляцію згідно частини 2 статті 625 ЦК України. При цьому, позивач зазначив, що невиконання відповідачами грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 08.12.2023, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3 001,45 доларів США та 6 634,18 грн, з яких: нараховані 3% річних - 3001,45 доларів США та 1 350,32 грн; втрати від інфляції - 5 283,86 грн. За наведених обставин, позивач просив позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача зазначену суму, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн та витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн.
Ухвалою від 04.01.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тарасенка Л.Л. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, а у разі, якщо суд прийде до переконання, що позов підлягає до задоволення повністю або частково - відмовити у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.
У зазначений відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 строк в ухвалі від 04.01.2024 про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, останні не скористались своїм правом відповідно до ст.178 ЦПК України для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позичальником ОСОБА_1 та АКБ «Банк Форум» 17.06.2008 був укладений Кредитний договір №0013/08.6.10-Nv, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 52 000 доларів США зі сплатою 13 % річних (а.с. 7-9).
В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним вище кредитним договором, між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені Договори поруки б/н від 17.06.2008 (а.с.10, 10-зворот, 11).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 кредитного зобов'язання за кредитним договором, ПАТ «Банк Форум» використав своє право на вимогу дострокового повернення кредиту та звернувся до суду.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15.03.2013 у справі №464/679/13-ц, стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 82 432, 61 доларів США та 37 085,68 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судового збору (а.с.11-зворот,12).
На виконання зазначеного рішення, 27.11.2013 Сихівським районним судом м.Львова видано стягувачу виконавчі листи у справі №464/679/13-ц (а.с. 12-зворот, 13, 13-зворот, 14).
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 28.05.2019 у справі №464/679/13-ц замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Веста» (а.с.14-зворот).
Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТзОВ «Фінансова компанія «Веста» №06/08-2019 від 06.08.2019, назву Товариства перейменовано на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (а.с. 18-зворот,19).
Судом встановлено, що станом на дату подання позову, зазначене вище рішення суду є невиконаним, а позивач а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло права вимоги за кредитними договорами ПАТ «Банк Форум», в тому числі і за кредитним договором №0013/08.6.10-Nv від 17.06.2008 та відповідно договорами поруки б/н від 17.06.2008.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Дана норма поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 910/21449/17 зазначено, що у пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12)».
Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначено, що відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, аналіз змісту частини четвертої статті 559 ЦК України свідчить, що закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20), закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою. У зазначеній постанові від 26.01.2021 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.102018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
З огляду на вищенаведене, доводи представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тарасенка Л.Л. на відсутність підстав для стягнення з поручителів 3% та інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України, не заслуговують на увагу.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат з відповідачів в солідарному порядку на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Суд зазначає, що при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, слід враховувати суму боргу, яка стягнута судом згідно рішення суду, зокрема, 82 432,61 доларів США заборгованість за кредитним договором та 37 085,68 грн - штрафні санкції.
Доказів того, що така сума була зменшена, шляхом часткового погашення чи з інших підстав, суду надано не було.
Щодо періоду нарахування 3 % річних та інфляційних, то суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ч.1 ЦК України).
Невиконання боржником грошового зобов'язання, яке встановлено на підставі рішенні суду, є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З урахуванням наведеного, три відсотки річних та інфляційні втрати, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню в межах трирічної позовної давності.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 26.12.2023 (а.с. 26 - конверт Укрпошти), відтак стягненню підлягають кошти за період з 26.12.2020 по 23.02.2022 включно, тобто за 425 днів у межах строку позовної давності.
Таким чином, до солідарного стягнення з відповідачів в користь позивача підлягає сума 3% річних в межах трирічного строку позовної давності - за період з 26.12.2020 по 23.02.2022 включно в розмірі 2 838,86 доларів США та 1 277,18 грн, щодо інфляційних втрат, то їх сума за вказаний період становить 4 905,98 грн, відтак позовні вимоги ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» слід задовольнити частково.
Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, в сумі 2 690,55 грн, а саме по 672,64 грн з кожного з відповідачів.
Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Згідно договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 03.01.2023, адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» уклали даний договір на надання клієнту правової допомоги.
Згідно заявки від 07.11.2023 та акту приймання-передачі наданих послуг від 21.11.2023 клієнт прийняв юридичні послуги: консультація усна по кредитній справі, консультація письмова по судовому рішенню, підготовка (складення) позовної заяви, формування додатків до позовної заяви на загальну суму 20 000 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи із складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката та враховуючи клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , зазначене у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру таких витрат, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).
Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000 грн, які слід стягнути з відповідачів в користь позивача по 1 000 грн з кожного. Суд вважає, що саме такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) доларів США 86 центів та 6 183 (шість тисяч сто вісімдесят три) грн 16 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати, а саме 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 672,64 судового збору, а всього 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 64 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати, а саме 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 672,64 судового збору, а всього 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 64 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати, а саме 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 672,64 судового збору, а всього 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 64 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» судові витрати, а саме 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 672,64 судового збору, а всього 1 672 (одну тисячу шістсот сімдесят дві) грн 64 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.03.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», код ЄДРПОУ 41264766, м.Київ, вул.Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, офіс 103.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК