Справа № 308/15350/23
08 квітня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Крегул М.М.,
при секретарі судового засідання Микуланинець О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАКАРПАТГАЗ» про захист прав споживачів шляхом визнання дій неправомірними та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, -
07.09.2023 року до суду надійшла вищевказана позовна заява до відповідача Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАКАРПАТГАЗ» (далі - АТ «ОГС «Закарпатгаз»), в якій позивачка ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії представників відповідача щодо складання Акту про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року; скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «ОГС «Закарпатгаз» від 25.05.2023 року, яким задоволено повністю Акт про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року.
В обґрунтування заявленого посилається на те, що вона є співвласником будинку за адресою АДРЕСА_1 , в ньому зареєстрована та проживає, є споживачем послуг природного газу за вказаною адресою.
З отриманого нею попередження про припинення газопостачання/розподілу від 30.05.2023 року №880-сл-4035-0523 їй стало відомо про те, що 03.04.2023 представниками АТ «Закарпатгаз» було виявлено порушення: відмова в доступу до об'єкта споживача, внаслідок чого не здійснено контрольне зняття показника лічильника газу на об'єкті споживача. В попередженні було вказано, що 25.05.2023 року на комісії з розгляду актів про порушення вказаний акт було задоволено й повідомлено, що 30.06.2023 року буде припинено газопостачання/розподіл природного газу на об'єкті споживача.
В подльшому на її адресу надійшов лист від 01.08.2023 року №880-сл-5477-0823, в яких оператор ГРМ, посилаючись на акт від 03.04.2023 року, повідомляє про припинення газопостачання на об'єкті.
Позивачка зазначає, що ні вона, ні її чоловік, який також проживає за вказаною адресою, представниками Оператора ГРМ про контрольне зняття показників газового лічильника повідомленими не були, ними не вчинялися дії щодо відмови у допуску представників АТ «Закарпатгаз» до об'єкту для зняття контрольних показників лічильника газу та не вчинялися жодні перешкоди для цього.
В позові зазначено, що вищеозначений акт складено з грубим порушенням вимог Кодексу ГРМ, викладені в ньому відомості не відповідають дійсності, дії представників АТ «Закарпатгаз» по його складанню вважає неправомірними, а прийняте комісією рішення щодо його задоволення є таким, що підлягає скасуванню.
Так, позивачка вважає, що оскаржуваний акт складений з порушенням вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС та містить завідомо неправдиві відомості, оскільки:
- складений у відсутності споживача, а відтак твердження про те, що споживач відмовився його підписати, що нібито зафіксовано представниками АТ «Закарпатгаз» на відеозаписі, не відповідає дійсності, такого доказу у відповідача бути не може. Вказане також свідчить про те, що жодних пояснень, зауважень, заперечень, як то передбачено вищевказаними нормами, споживач надати не міг;
- підписаний виключно представниками Оператора ГРМ та не містить підпису незаінтересованої особи (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування), що є обов'язковим у даному випадку;
- не надісланий споживачу рекомендованим поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дня складання такого акта.
ОСОБА_1 вказує, що представники АТ «Закарпатгаз» в пункті 9 оскаржуваного акту вказали, що про дату засідання з розгляду цього акту споживача буде повідомлено додатково, однак про те, що засідання комісії відбулося 25.05.2023 року, на ньому було задоволено акт про порушення, їй стало відомо лише 30.06.2023 року, а власне акт та рішення вона отримала лише 18.08.2023 року. Вказане позбавило її права, регламентованого пунктом 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, бути присутньою на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, надати свої заперечення й зауваження щодо такого.
Вважає, що відповідач, надсилаючи вищевказані листи від 30.05.2023 №880-сл-4035-0523 та від 01.08.2023 року №880-сл-5477-0823, в яких посилаючись на акт й рішення, які оскаржуються за цим позовом, зазначаючи, що визначення об'єму розподіленого природного здійснюється за граничними об'ємами споживання та/або повідомляючи про припинення газопостачання, створює у неї, як у споживача, невизначеність у її праві на отримання послуг з газопостачання й порушує її право на отримання об'ємів розподіленого природного газу за фактичними (спожитими) показникам.
26.10.2023 року від представника відповідача - адвоката Федоричка М.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву посилається на те, що позивачка не є споживачем природного газу, оскільки у неї відсутні договірні зобов'язання з АТ Закарпатгаз, а право спільної власності на будинок не підтверджує існування між сторонами договірних зобов'язань. Стверджує, що позивачкою не надано доказів існування між сторонами споживчих або договірних правовідносин, за захистом яких вона звернулася. Зазначає, що ОСОБА_2 приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом сплати виставлених АТ Закарпатгаз рахунків, а відтак оскаржувані акт та рішення не порушують прав та інтересів позивачки.
Викладаючи фактичні обставини справи зазначає, що 16.03.2023 року АТ «Закарпатгаз» з метою належного виконання службових обов?язків, передбачених Кодексом ГРМ, поштовим відправленням надіслано повідомлення про необхідність допуску представників Оператора ГРМ до контрольного огляду вузла обліку газу та газопроводу перед та після лічильника 03.04.2023 на 16:40 за київським часом. Однак 03.04.2023 року споживач не забезпечив допуск представників Оператора ГРМ до об?єкту та не був присутнім при перевірці комерційного ВОГ, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань вузла обліку газу та його контрольний огляд відповідно до вимог цього Кодексу, про що складено акт про порушення ZK №10325 від 03.04.2023 року. Таким чином вважає дії представників АТ «ОГС «Закарпатгаз» щодо складання акту про порушення правомірними. Окремо зауважує, що запрошення на комісійний розгляд означеного акту було надіслано поштовим відправленням.
18.12.2023 року позивачкою до суду надано відповідь на відзив, в якому вона серед іншого зазначає, що твердження представника відповідача про те, що вона не є споживачем послуг з газопостачання, не відповідає дійсності й суперечить положенням Кодексу ГРС, де зазначено, що споживач - це особа, з якою укладено договір на постачання природного газу, оскільки договір на постачання природного газу укладений саме з нею.
Стверджує, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є, зокрема, документально підтверджене споживання природного газу, таким підтвердженням, на її думку, є укладення з нею договору постачання природного газу, факт щомісячної передачі показників газового лічильника з особистого мобільного телефону на мобільний додаток 7104.ua тощо.
Зазначає, що представником відповідача не спростовано її доводи про те, що акт про порушення, складений з численними порушеннями Кодексу щодо його складання, відповідачем не надано доказів здійснення нею, або будь-ким із членів її родини, дій щодо відмови в допуску представників АТ Закарпатгаз до об'єкта.
17.01.2024 року представник відповідача подано до суду заперечення, в яких зазначає про відсутність договірних відносин між сторонами, оскільки позивачка не зверталася до відповідача з вимогою щодо укладення з нею договору розподілу природного газу тощо.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 20.03.2024 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
08.04.2024року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
В судове засідання сторони не з'явилися, в матеріалах справи наявні письмові заяви ОСОБА_1 від 4.04.2024року та представника відповідача ОСОБА_3 від 08.04.2024року про розгляд справи за їх відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Зокрема, розглянувши подане представником відповідача ОСОБА_3 від 08.04.2024 року клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 197 ЦПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Питання про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору вирішується на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
20.03.2024 року у підготовчому судовому засіданні жодних клопотань сторонами не було заявлено , натомість, представником відповідача ОСОБА_3 до суду подано письмове клопотаня про розгляд справи у відсутності відповідача, та за наслідком такого судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі, та таку призначено до судового розгляду на 04.04.2024 року на 11 годину 00 хв. .
З огляду на стадію судового провадження - судовий розгляд, суд вбачає відсутність правових підстав для розгляду даного клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , а відтак, суд залишає таке клопотання без розгляду.
Як встановлено в судовому засіданні , Позивачка ОСОБА_1 є співвласником будинку за адресою АДРЕСА_1 , та в ньому зареєстрована і проживає, що підтверджується витягом з рішення про державну реєстрацію прав Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 11.11.2010 року; арк. 12 паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
В попередженні про припинення газопостачання/розподілу та зміну режиму нарахування природного газу за граничними об'ємами від 30.05.2023 року №880-сл-4035-0523 вказано, що 03.04.2023 року представниками АТ «Закарпатгаз» за вищевказаною адресою виявлено порушення, а саме відмова в доступу до об'єкта споживача, внаслідок чого не здійснено контрольне зняття показника лічильника газу на об'єкті споживача. 25.05.2023 року задоволено акт про порушення на комісії з розгляду актів про порушення, як це передбачено главою 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС. За вищевказаною адресою, визначення об'єму розподіленого (спожитого) природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв у відповідності до пункту 4 глави 3 розділу XI Кодексу. Відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання відповідно до підпункту 11 пункту 1 глави 7 розділу V Кодексу є підставою для припинення/обмеження Оператором ГРМ газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкті споживача. На підставі викладеного, 30 червня 2023 р. вам буде припинено газопостачання/ розподіл природного газу на об'єкті газопостачання за адресом: АДРЕСА_2 .
Попередження не містить додатків, а саме відповідного акту про порушення та рішення комісії, прийнятого за результатами розгляду такого, відсутнє посилання на номер й дату складання акту й прийняття рішення тощо.
За твердженням позивачки, акт про порушення № ZK 10325 від 03.04.2023 року та рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «ОГС «Закарпатгаз» від 25.05.2023 року нею було отримано особисто 18.08.2023 року у відповідь на її звернення від 23.06.2023 року, адресоване голові комісії по розгляду актів про порушення АТ «Закарпатгаз» Надії Адамії.
Зі змісту даного акту вбачається, що 03.04.2023 року контролер та майстер (прізвище вказано нерозбірливо) склали цей акт про те, що в приватному будинку за адресою АДРЕСА_2 споживач відмовив в доступі до об'єкта, внаслідок чого представник Оператор ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) (розділ XI, глава 2, п. 2, пп. 1).
У окаржуваному акті (нерозбірливо) зазначено, що споживачу було надіслано повідомлення, у якому було вказано забезпечити доступ на 03.04.2023 року на 16 год. 40 хв., доступ до ВОГ не забезпечено.
Зі змісту даного акту вбачається, що 03.04.2023 року контролер та майстер (прізвище вказано нерозбірливо) склали цей акт про те, що в приватному будинку за адресою АДРЕСА_1 споживач відмовив в доступі до об'єкта, внаслідок чого представник Оператор ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) (розділ XI, глава 2, п. 2, пп. 1).
В пункті 7 вказано, що до акту додається відеозапис, в п. 8 - при складанні акту застосовано відеофіксацію.
В Акті зазначено, що споживач (його представник) відмовився від підпису. Відмова від підпису акту підтверджено відеозаписом.
Витягом з рішення комісії з розгляду актів про порушення від 25.05.2023 року вищевказаний акт задоволено повністю. Задовольняючи акт про порушення, комісія керувалася пунктами 8, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
В повідомленні від 01.08.2023 року №880-сл-5477-0823 начальник Мукачівського відділення АТ «Закарпатгаз» з посиланням на оскаржуваний акт та рішення, а також на підпункт 11 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, за яким Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у разі відмови представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання, повідомив, що на об'єкті за вищевказаною адресою буде припинено газопостачання 22.08.2023.
Щодо наявності/відсутності між сторонами договірних чи інших правовідносин.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 цього Закону).
Частиною 3 цієї статті визначено, що норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Таким Законом є зокрема Кодекс газорозподільних систем.
Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) споживачами газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.
Пунктом 4 глави І розділу І Кодексу ГРС регламентовано, що споживач - це особа, з якою укладено договір на постачання природного газу.
Так, відповідно до пункту 4 глави І розділу І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Із заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 26.04.2021 року видно, що такий щодо об'єкта за адресою АДРЕСА_1 , укладений з ОСОБА_1 .
Особовий рахунок за вищевказаною адресою також належить позивачці, що стверджується рахунком за спожитий газ, наявним в матеріалах справи.
Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Представник відповідача зазначає, що тільки ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються відповідачем, посилаючись при цьому на те, що він приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, який був розміщений у газеті «Новини Закарпаття» та на вебсайті АТ «Закарпатгаз», шляхом сплати відповідних рахунків за надані послуги з розподілу природного газу.
При цьому позивачка, вважаючи себе споживачем означених послуг, надала документальне підтверджене споживання нею природного газу за вищевказаною адресою, зокрема зазначила, що фактично проживає у будинковолодінні, який належить їй на праві спільної власності; щомісячно передає показники газового лічильника; з нею укладений договір з постачання природного газу; саме з нею, як споживачем, НКРЕП та АТ «Закарпатгаз» здійснює листування; контрольне зняття показників лічильника було здійснено представниками АТ «Закарпатгаз» саме за її заявою від 08.06.2023 року тощо.
Суд вважає, що за відсутності доказів акцептування ОСОБА_4 Типового договору шляхом надання підписаної заяви-приєднання, вищевказане є документальним підтвердженням споживання природного газу ОСОБА_1 .
При цьому сплата рахунків за розподіл природного газу одним із подружжя - співвласником об'єкта нерухомості, не виключає того факту, що ОСОБА_1 є споживачем означеної послуги; що така використовує відповідну продукцію для особистих потреб; що оскаржувані акт та рішення стосуються правовідносин з розподілу природного газу, які виникли у неї, з одного боку, та у відповідача, з іншого, а відтак її права, як споживача, підлягають захисту в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, відповідно до положень п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Частиною 1 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Аналізуючи конструкцію ст. 21 Закону, такою регламентовано порушення, які в будь-якому підлягають захисту в порядку цього Закону, однак це не виключає, що інші випадки порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, за цим Законом не підлягають захисту.
Щодо акту про порушення та рішення, яким затверджено такий.
Положеннями глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС врегульовано порядок складання актів про порушення споживання газу, якими, зокрема, передбачено наступне.
У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу (п.1 гл.5 розділу ХІ Кодексу ГРС).
До таких видів порушень належить, зокрема, відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) за їх наявності на об'єкті споживача.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС вказано, що відмова в доступі до об'єкта споживача - це вчинення споживачем (власником або наймачем об'єкта споживача) та/або власником території, де розташований/розміщений об'єкт споживача та/або комерційний вузол обліку, за яким здійснюються розрахунки споживача, дій, які перешкоджають представникам оператора газорозподільної системи виконувати функції, передбачені цим Кодексом, що засвідчується актом про порушення, складеним відповідно до вимог цього Кодексу.
Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.
Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. (п. 2 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС)
Згідно з пунктом 4 глави 5 Розділу XI Кодексу ГРС у разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.
Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об'єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дня складання такого акта.
Суд констатує, що оскаржуваний акт складений без дотримання представниками АТ «ОГС «Закарпатгаз» вищевикладених вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме:
такий складений у відсутності споживача;
підписаний виключно представниками Оператора ГРМ та не містить підпису незаінтересованої особи (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування).
Крім того в пункті 9 вищевказаного Акта про порушення працівниками Оператора ГРМ не зазначено дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення, що вказує на недотримання АТ «Закарпатгаз» вимог положень пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу в частині зазначення відповідної інформації в акті про порушення.
В оскаржуваному акті зазначено, що нібито «відмова в допуску до об'єкта споживача» зафіксована на відеозаписі. Так, в п. 7 оскаржуваного акту вказано, що до такого додається відеозапис, а в п. 8 - при складанні акту застосовано відеофіксацію.
Однак сторона відповідача не надала відповідний відеозапис, на якому зафіксовано відмову споживача в допуску до об'єкту.
Тож, враховуючи, що пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС передбачає, що відмова в доступі до об'єкта споживача - це вчинення споживачем (власником або наймачем об'єкта споживача) тощо, дій, які перешкоджають представникам оператора газорозподільної системи виконувати функції, передбачені цим Кодексом, а матеріали справи не містять доказів вчинення дій щодо відмови в доступі до об'єкта;
приймаючи до уваги, що попри наявність у оскаржуваному акті посилання на відеозапис, яким нібито зафіксовано відмову споживача в допуску до об'єкта, такий не надано представником відповідача на підтвердження його твердження про правомірність дій представників АТ Закарпатгаз при складанні оскаржуваного акту;
з огляду на те, що акт, в порушення вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, складений за відсутності споживача, а умовою дійсності акту про порушення щодо відмови побутового споживача в доступу до об'єкта є, зокрема, наявність підпису незаінтересованої особи, при цьому така особа представниками АТ Закарпатгаз залучена не була,
суд вважає дії працівників АТ «ОГС «Закарпатгаз» щодо складання Акту про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року неправомірними, а акт недійсним.
Розділ XI, глава 2, пункт 2 визначає контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) і контрольний огляд вузла обліку, як різні дії, які проводяться Оператором ГРМ, а також у різний часовий проміжок та з різних підстав.
Судом проаналізовано надане стороною відповідача повідомлення №303 від 15.03.2023 року, в якому вказано про необхідність допуску представників АТ «Закарпатгаз» до об'єкта для здійснення контрольного огляду вузла обліку газу та газопроводу. При цьому в оскаржуваному акті йде мова про нездійснення представником Оператора ГРМ контрольного зняття показань лічильника газу (ЗВТ), що є дією, відмінною від тієї, яка вказана в повідомленні.
Абзацом 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.
З огляду на те, що судом встановлено недійсність акту й неправомірність дій працівників АТ «ОГС «Закарпатгаз» по його складанню, чому не було надано належної оцінки комісією з розгляду актів про порушення, відтак підстав для задоволення цього акту комісією відповідним рішенням від 25.05.2023 не було, що свідчить про те, що такий піддягає скасуванню.
Щодо наявності/відсутності підстав захисту цивільного права/інтересу особу.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Так, вище судом встановлено, що на адресу за місцем проживання позивачки відповідачем було надіслані: попередження про припинення газопостачання/розподілу та зміну режиму нарахування природного газу за граничними об'ємами від 30.05.2023 №880-сл-4035-0523, а також повідомлення від 01.08.2023 №880-сл-5477-0823 про припинення газопостачання на об'єкті.
Підставою надсилання означеного попередження й повідомлення є оскаржуваний акт та рішення.
Пунктом 7 глави 6 розділу X Кодексу ГРС серед іншого регламентовано, що у випадку відмови в доступі чи незабезпечення допуску Оператор ГРМ має право здійснити заходи, передбачені цим Кодексом.
В пункті 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРС вказано, що норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу.
Пунктом 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС визначено, що до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належ ить відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) за їх наявності на об'єкті споживача.
Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу ГРС оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання.
Суд враховує те, що Кодекс ГРС наділяє Оператора ГРМ правом змінити встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу та/або припинити/обмежити газопостачання за відмову в доступі до об'єкту споживача.
При цьому АТ Закарпатгаз, задовольнивши оскаржуваним рішенням від 25.05.2023 акт про відмову в доступу до об'єкта споживача від 03.04.2024, надіслав на адресу АДРЕСА_1 попередження про те, що визначення об'єму розподіленого природного буде здійснюватися за граничними показниками тощо від 30.05.2024 та повідомлення про припинення газопостачання на об'єкті від 01.08.2024, а відтак фактично проінформував про реалізацію оскаржуваного рішення - застосування ним відповіднихсанкцій, передбачених Кодексом ГРС.
При цьому Кодекс ГРС не встановлює строків протягом якого відповідне рішення комісії може бути реалізоване.
Відтак, суд вважає вищевказані дії відповідача такими, що порушують право позивачки на отримання послуг з газопостачання й на отримання об'ємів розподіленого природного газу за фактичними (спожитими) показникам, а також створюють реальну загрозу припинення газопостачання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19) зазначено, що «вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача. […]
Тож, твердження представника відповідача про те, що право ОСОБА_1 не порушено й не підлягає захисту є безпідставним.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1 та 3 ст. 12 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Виходячи з викладеного, суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
З огляду на вказане, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, шляхом визнання неправомірними дій представників АТ «ОГС «Закарпатгаз» щодо складання Акту про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «ОГС «Закарпатгаз» від 25.05.2023, яким задоволено повністю Акт про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року.
Згідно з частиною першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264 -265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАКАРПАТГАЗ» про захист прав споживачів шляхом визнання дій неправомірними та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу - задовольнити.
Визнати неправомірними дії представників АТ «ОГС «Закарпатгаз» щодо складання Акту про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року.
Визнати незаконним (недійсним) Акт про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «ОГС «Закарпатгаз» від 25.05.2023 року, яким задоволено повністю Акт про порушення № ZK №10325 від 03.04.2023 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАКАРПАТГАЗ» на користь держави 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. шістдесят коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАКАРПАТГАЗ» (код ЄДРПОУ 05448610, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, Закарпатської області).
Повний текст рішення складено 18.04.2024року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул