26 квітня 2024 рокуСправа №160/4840/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо виплати йому пенсії в обмеженому розмірі десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснювати йому виплату нарахованої пенсії відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у розмірі 76% від грошового забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №160/9810/23 зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії, відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Так, під час перерахунку пенсії йому протиправно було обмежено розмір пенсії максимальним розміром у вигляді десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Але, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими встановлювались обмеження щодо максимального розміру пенсії військовослужбовців.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду 04.03.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 1 934 грн., з 01.07.2022 р. - 2 027 грн., а з 01.12.2022 р. - 2 093 грн. Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2 093 грн. Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. у справі № 160/9810/23 не зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати щомісячну доплату відповідно до постанови КМУ №713 у сумі 1 471,53 грн. понад максимальний розмір пенсії, тому розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Отже, дії відповідача стосовно обмеження до виплати пенсії максимальним розміром після виконання рішення суду є обґрунтованими та відповідають ст.2 Закону №3668-VI, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
06.03.2023 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про поновлення виплати йому щомісячної доплати до пенсії у сумі 2 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №10535-8696/П-01/8-0400/23 від 20.03.2023 р. на заяву позивача повідомлено, що з 01.07.2021 року до його пенсії було встановлено щомісячну доплату в сумі 1 471,53 грн. відповідно до постанови № 713. На виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 р. у справі № 160/13850/21 та від 22.03.2022 р. у справі № 160/24768/21 проведено перерахунок пенсії позивача з грошового забезпечення, зазначеного у довідці № 33/24/С-2822 від 14.07.2021, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області". Підстави для встановлення позивачеві щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн відсутні, оскільки розмір його пенсії обчислено на виконання рішення суду з грошового забезпечення, визначеного станом на листопад 2019 року, а не на 01 березня 2018 року, як передбачено постановою КМУ № 713 від 14.07.2021.
Не погоджуючись з діями відповідача позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №160/9810/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 1 471,53 грн. відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" після проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №160/13850/21;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії в сумі 1471,53 грн. відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;
- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач 13.09.2023 року звернувся із заявою до відповідача про надання інформації стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №160/9810/23
Листом від 20.09.2023 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, що доплату на виконання рішення суду, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. з 01.09.2023 року пенсія виплачується у розмірі 20 930 грн., який обчислено на виконання рішення суду з урахуванням вимог постанови № 168. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії виконані Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України.
Позивач 02.02.2024 року знову звернувся до відповідача з питання пенсійного забезпечення.
Листом від 08.02.2024 року відповідач повідомив позивача, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. у справі №160/9810/23 не зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати щомісячну доплату відповідно до постанови КМУ №713 у сумі 1 471,53 грн. понад максимальний розмір пенсії, тому розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до ст.1-1 Закон №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Разом з тим, ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 р. визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
У резолютивній частині рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного Рішення, тобто з 20.12.2016 р.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії йому без обмеження її максимального розміру.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. №3668-VI, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення максимального розміру пенсії, положення якого й визнано неконституційними.
Суд наголошує, що визнання обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст.117 Конституції України, унеможливлює застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при нарахуванні пенсії позивача.
З огляду на викладене, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру призначеної йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.07.2021 року без обмеження максимальним розміром, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду підлягає поверненню позивачу у розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 01.07.2021 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року без обмеження максимальним розміром, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма