про відмову щодо встановлення судового контролю
за виконанням судового рішення
26 квітня 2024 року Справа №160/7651/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.02.2021 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії оформленої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 09.06.2022 року №2781 з розрахунку 70 відсотків та індексацій базового ОСНП 2022 і 2023 років відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром;
- частково скасувати лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2023 року №14072-9057/Б-01/8-0400-23 в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2021 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення що враховується для перерахунку пенсії оформленої Головним управлінням Державної служби України у Дніпропетровській області від 09.06.2022 року №2781 з обмеженням пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 відсотків та індексацій базового ОСНП 2022 і 2023 років відповідних сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії оформленої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 09 червня 2022 року № 2781, з урахування раніше виплачених сум та виплатити заборгованість, яка виникла з 01.02.2021 року протягом місяця, з дати набрання законної сили рішення суду.
За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 року у справі № 160/10511/22 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 відсотків без нарахування та виплати індексації пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 року у справі № 160/10511/22 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 відсотків; нарахувати та виплатити індексацію пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
24.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою щодо видачі виконавчих листів та копії судового рішення з відмоткою про набрання законної сили.
За реплікацією Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що 24.07.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/7651/23 створено один (2) виконавчих листа в частині: 1) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 року у справі № 160/10511/22 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 відсотків; нарахувати та виплатити індексацію пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат; 2) стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджених судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
24.07.2023 року ОСОБА_1 отримано два (2) оригіналу виконавчих листа та копію судового рішення від 19.06.2023 року з відміткою про набрання законної сили.
16.04.2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій заявник просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі №160/7651/23.
Аргументи означеної заяв зводяться до того, що що відповідач не в повному обсязі виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі № 160/7651/23, яке набрало законної сили 20.07.2023 року нарахування і виплати позивачу індексації відповідно Постанов №118, №168. Позивач стверджує, що у зв'язку з набранням законної сили рішення від 22.11.2023 року у справі № 160/26767/23 та ухвали від 22.01.2024 року № 160/26767/23, відповідач припинив нарахування і виплату йому індексації базового ОСНП 2022, базового ОСНП 2023, яка встановлена йому судовим рішенням № 160/7651/23, яке набрало законної сили 20.07.2023 року. Саме із цих міркувань відповідач вважає і виконує лише останнє судове рішення.
За відомостями з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2024 року зазначена вище заяву вирішено розподілити та передати судді ОСОБА_2 .
Розглянувши дану заяву та дослідивши викладені у неї доводи, суд вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.
Так, виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Відповідно до вимог ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зазначає, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату після відповідного звернення позивача із заявою та виконавчими листами до органу ДВС, матеріали справи також не містять.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України , заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_3 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Тож, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, ч.1 ст.370, ч.1 ст.382 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник