25 березня 2024 рокуСправа №160/1883/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.01.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо прийнятого 12.07.2023 року рішення за №046050010956 про відмову призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (перевести на інший вид пенсії), згідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, дане рішення скасувати;
???- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи за Списком №2, періоди роботи з 01.09.1983 року по 21.10.1988 року, як тракториста-машиніста, періоди роботи з 01.09.1989 року по 09.11.1998 року та з 17.11.1998 року по 30.09.2020 року, як водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса), які вказані без виправлень в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також в наданих мною довідках та документах;
???- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у їхньому листі за №60580-48837/M-01/8-0400/23 від 04.12.2023, в якому підтримується зміст рішення за №046050010956 від 12.07.2023 року, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області 12.07.2023 року, про відмову призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (перевести на інший вид пенсії), згідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, а також залишено по за увагою та не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2, періоди роботи з 01.09.1983 року по 21.10.1988 року, як тракториста-машиніста, періоди роботи з 01.09.1989 року по 09.11.1998 року та з 17.11.1998 року по 30.09.2020 року, як водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса), які вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 ;
???- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи за Списком №2, періоди моєї роботи з 01.09.1983 року по 21.10.1988 року, як тракториста-машиніста, періоди моєї роботи з 01.09.1989 року по 09.11.1998 року та з 17.11.1998 року по 30.09.2020 року, як водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса), які вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вчинити певні дії - призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, (перевести на інший вид пенсії), згідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року з дати звернення - з 06.07.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.07.2023 він звернувся до відповідача-1 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пп. 8 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши при цьому всі необхідні документи. Проте, рішенням відповідача-2 від 12.07.2023 №046050010956 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з не підтвердженням періодів роботи: з 01.09.1983 року по 21.10.1988 року, як тракториста-машиніста, періоди роботи з 01.09.1989 року по 09.11.1998 року та з 17.11.1998 року по 30.09.2020 року, як водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса). Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 відкрито провадження у справі №160/1883/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.02.2024 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів наданих ОСОБА_1 на підтвердження свого пільгового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення про відсутність підстав для призначення пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
13.02.2024 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відтак, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.
20.02.2024 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності матеріали передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатами розгляду даної заяви відповідач-2 прийняв рішення №046050010956 від 12.07.2023, яким відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю у останнього необхідного пільгового стажу.
Також, відповідачем-2 було зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв?язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.
Періоди роботи на території російської федерації, зараховані до страхового стажу при призначені пенсії, не виключаються.
Загальний страховий стаж роботи становить - 36 років 4 місяці 22 дні, в тому числі пільговий стаж роботи - 0 років 0 місяців 0 днів.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з відмовою відповідача у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З копії трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 від 29.10.1986 та серії НОМЕР_2 від 01.06.2015 наданих до суду видно, що ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 29.10.1986 працював трактористом у радгоспі імені Шевченка; з 01.11.1986 по 21.10.1988 проходив службу в армії; з 01.09.1989 по 25.04.1994 працював водієм тролейбуса в Об'єднанні «Криворіжелектротранс»; з 13.05.1994 по 09.11.1998 працював водієм тролейбуса в Державному-комунальному трамвайно-тролейбусному підприємстві «Криворіжелектротранс»; з 17.11.1998 по 30.09.2020 працював водієм міського пасажирського транспорту (тролейбуса) у ГУП «Мосгортранс» (Москва).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоду його роботи з 17.11.1998 по 30.09.2020 на території російської федерації згідно трудових книжок серії НОМЕР_1 від 29.10.1986 та серії НОМЕР_2 від 01.06.2015, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
У спірному рішення про відмову в призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зазначило, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
В той же час, на переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-2 щодо неможливості зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в російській федерації, а саме: з 17.11.1998 по 30.09.2020 у ГУП «Мосгортранс» (Москва), з огляду на припинення 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки у період роботи позивача в російській федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача, що враховується для призначення пенсії, періоду його роботи з 17.11.1998 по 30.09.2020 у ГУП «Мосгортранс» (Москва).
Так, само підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача і періоди його роботи: з 01.09.1983 по 29.10.1986 у радгоспі імені Шевченка; з 01.09.1989 по 25.04.1994 в Об'єднанні «Криворіжелектротранс» та з 13.05.1994 по 09.11.1998 в Державному-комунальному трамвайно-тролейбусному підприємстві «Криворіжелектротранс».
Що стосується періоду з 01.11.1986 по 21.10.1988 (служба в армії), то з цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно пункту в частини 3 статті 56 Закону України №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено: час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на момент призову до лав Радянської армії (01.11.1986) працював трактористом та був звільнений 29.10.1986 саме з підстави призову до Радянської армії, таким чином період служби в Радянській армії з 01.11.1986 по 21.10.1988 підлягає включенню до пільгового стажу роботи.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 03.10.2018 у справі № 235/2873/17 та від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17.
Таким чином, до пільгового стажу ОСОБА_1 повинен бути зарахований період проходження строкової військової служби з 01.11.1986 по 21.10.1988.
При цьому, суд звертає увагу на те, що посади, які займав позивач у спірні періоди роботи (тракторист у радгоспі, водій тролейбуса) не віднесені до списків №1 та №2 робіт з важливими та небезпечними умовами праці, тож такі періоді не підлягають зарахуванню до пільгового стажу саме по Списку №2.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах з 06.07.2023, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах від 06.07.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів та непризначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, суд зауважує, що права позивача були порушенні саме рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.07.2023 №046050010956, а не діями відповідачів, у зв'язку з чим у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.07.2023 №046050010956 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи: з 01.09.1983 по 29.10.1986 на посаді тракториста у радгоспі імені Шевченка; з 01.11.1986 по 21.10.1988 служба в армії; з 01.09.1989 по 25.04.1994 на посаді водія тролейбуса в Об'єднанні «Криворіжелектротранс»; з 13.05.1994 по 09.11.1998 на посаді водія тролейбуса в Державному-комунальному трамвайно-тролейбусному підприємстві «Криворіжелектротранс»; з 17.11.1998 по 30.09.2020 на посаді водія міського пасажирського транспорту (тролейбуса) у ГУП «Мосгортранс» (Москва).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах від 06.07.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко