23 лютого 2024 рокуСправа №160/33054/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.12.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2) в якій просить:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №046050018361 від 12.10.2023 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визнати протиправним та скасувати;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в Тернівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 р. по 01.07.1995 р., роботи продавцем в Приватному підприємстві «Лаванда» з 16.10.1996 р. по 22.05.1997 р., касиром магазину №3 в ТОВ «АЛКО ПЛЮС» з 01.08.2000 р. по 01.11.2000 р.;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , з 05.10.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-Х|, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 05.10.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів, але отримала рішення ГУ ПФУ в Сумській області №046050018361 від 12.10.2023, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з недосягненням ОСОБА_1 50 років. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують її права, оскільки страховий та пільговий стаж позивача в повній мірі підтверджено записами трудової книжки, тому просить суд скасувати таке рішення, зобов'язати зарахувати періоди її страхового стажу, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі №160/33054/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.01.2024 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць -після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці 47 років, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на день звернення (05.10.2023 року) відсутнє через відсутність необхідного віку.
Відповідач-2, у строки встановлені ухвалою суду від 25.12.2023, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 27.12.2023.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1).
За принципом екстериторіальності матеріали передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії №046050018361 від 12.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), у зв'язку з недосягненням позивачем 50 років, станом на дату звернення вік ОСОБА_1 становив 47 років.
Також, відповідачем-2 не було зараховано до страхового стажу позивача періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1997, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка та підпис власника, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993).
Зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 04 дні; пільговий стаж по Списку №1 - 17 років 02 місяці 13 днів.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася за захистом порушеного права до суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. При цьому, одночасно запроваджено правила поетапного збільшення показника вікового цензу за якими, жінки, дати народження яких припадали, зокрема, на період з 01 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом а статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б - г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії 05.10.2023 досягла 47 років, відтак, доводи пенсійного органу про відсутність у ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку на момент її звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є безпідставними, а рішення про відмову у призначенні пенсії з підстави недосягнення необхідного пенсійного віку протиправним.
Також, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1997, а саме: навчання в Тернівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 по 01.07.1995, роботи продавцем в Приватному підприємстві «Лаванда» з 16.10.1996 по 22.05.1997, касиром магазину №3 в ТОВ «АЛКО ПЛЮС» з 01.08.2000 по 01.11.2000.
Підставою для не зарахування означених періодів роботи позивача стало те, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1997 відсутня печатка та підпис власника, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993).
Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до п. 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періодів: навчання в Тернівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 по 01.07.1995, роботи продавцем в Приватному підприємстві «Лаванда» з 16.10.1996 по 22.05.1997, касиром магазину №3 в ТОВ «АЛКО ПЛЮС» з 01.08.2000 по 01.11.2000.
Щодо позовних вимог про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1997, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
З матеріалів справи встановлено, що первісно розгляд заяви та ухвалення рішення за заявою позивача від 05.10.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача.
Відтак, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1997, а саме: навчання в Тернівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 по 01.07.1995, роботи продавцем в Приватному підприємстві «Лаванда» з 16.10.1996 по 22.05.1997, касиром магазину №3 в ТОВ «АЛКО ПЛЮС» з 01.08.2000 по 01.11.2000 безпосередньо на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Таким чином, позовні вимоги у цій частини до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах з 05.10.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та в неї наявний відповідний пільговий стаж, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 05.10.2023, тобто більше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, а саме: з 05.10.2023.
З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд робить висновок, що у відповідача виник обов'язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 05.10.2023 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №046050018361 від 12.10.2023 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в Тернівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 по 01.07.1995, роботи продавцем в Приватному підприємстві «Лаванда» з 16.10.1996 по 22.05.1997, касиром магазину №3 в ТОВ «АЛКО ПЛЮС» з 01.08.2000 по 01.11.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 05.10.2023 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко