08 січня 2024 рокуСправа №160/28546/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28546/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
01.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару № UA110050/2023/000183/1 від 24.07.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
23.11.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 29.12.2022 року між компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD., Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» м. Дніпро (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № SF/7.
Пунктом 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
28.04.2023 року між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №1 до контракту, відповідно до якої пункт 2 строк поставки специфікації (додатку) 2023-2 від 03.01.2023, контракту № SF/7 від 29.12.2022 року читати в наступній редакції, строк поставки: травень-липень.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2022 року компанією «SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD» було здійснено поставку товару: трактори в кількості 144 шт. на загальну суму 234480,00 дол. США.
18.07.2023 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UA110050003115U4, відповідно до якої митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту).
До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № SF/7 від 29.12.2022; пакувальний лист від 14.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) № SF2023-2В від 14.04.2023; коносамент № HS123041666 від 02.05.2023; накладна УМВС № 035402 від 27.06.2023; сертифікат про походження товару № 23С3725А0009/00080 від 06.05.2023; банківські платіжні документи №10 від 25.01.2023, №16 від 10.02.2023, №48 від 10.04.2023, №97 від 12.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №171/23 та № 171.1/23 від 12.06.2023; акт виконаних послуг №171/23 від 13.06.2023; довідка про транспортні витрати від 13.06.2023; заявка на перевезення № 28 від 21.04.2023; специфікація № 2023-2 від 03.01.2023; додаткова угода №1 від 28.04.2023; договір (контракт) про перевезення № KL-584/22 від 07.12.2022; список номерів шасі від 14.04.2023; технічні характеристики від 14.04.2023.
18.07.2023 року відповідачем позивачу надіслане повідомлення, відповідно до якого на підставі результатів спрацювання автоматизованої системи управління ризиками для виконання митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; виписку з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митниці позивачем, листом від 21.07.2023 вих. №52 додатково були надані наступні документи: платіжні інструкції №№2023230 та 2023233 від 20.07.2023; акт виконаних робіт №171.1/23 від 16.07.2023; додаткову угоду №4 від 29.06.2023, виписки банківського рахунку за січень 2023 р., лютий 2023 р., травень 2023 р.; прайс-лист від 24.12.2022, комерційну пропозицію від 24.12.2022 р. Додатково повідомлено, що інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД № 23UA110050003115U4 від 18.07.2023 у 10-денний термін надаватись не будуть.
24.07.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000183/1, відповідно якого митна вартість товару визначена за другорядним (резервним) методом та збільшена до 1,4 Євро за 1 кг товару.
В рішенні вказано, що визначена митна вартість товару №1 скоригована до рівня митної вартості товару «Трактор колісний для сільськогосподарських робіт», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення - Китай, характеру угоди, обсягів ввезення (ваги та кількості) та виробника товару - SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD митне оформлення якого здійснено за ціною угоди за ЕМД від 27.04.2023 №UA100440/2023/492219 на рівні - 2,9434дол.США/кг.
Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларація та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: зовнішньоекономічний контракт № SF/7 від 29.12.2022; пакувальний лист від 14.04.2023; рахунок-фактура (інвойс) № SF2023-2В від 14.04.2023; коносамент № HS123041666 від 02.05.2023; накладна УМВС № 035402 від 27.06.2023; сертифікат про походження товару № 23С3725А0009/00080 від 06.05.2023; банківські платіжні документи №10 від 25.01.2023, №16 від 10.02.2023, №48 від 10.04.2023, №97 від 12.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №171/23 та № 171.1/23 від 12.06.2023; акт виконаних послуг №171/23 від 13.06.2023; довідка про транспортні витрати від 13.06.2023; заявка на перевезення № 28 від 21.04.2023; специфікація № 2023-2 від 03.01.2023; додаткова угода №1 від 28.04.2023; договір (контракт) про перевезення № KL-584/22 від 07.12.2022; список номерів шасі від 14.04.2023; технічні характеристики від 14.04.2023.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
Так, відповідач вказує на те, що відповідно до п. 4.2 контракту від 29.12.2022 № SF/7 в ціну товару включена вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості включення вказаних витрат до ціни товару. Крім того, відповідно до п.3.1.1 контракту, контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, суму експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення в порт призначення. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Копія митної декларації країни відправлення передбачена, як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, частина 5 статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контрактом № SF/7 від 29.12.2022 року, а саме пунктом 3.5, сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов'язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.
При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.
Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.
Щодо повноти оплати ТОВ «Мототехімпорт» за імпортовані товари, суд зазначає таке.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5.2 Контракту № SF/7 від 29.12.2022 року, оплата товару, що поставляється згідно даного контракту, здійснюється покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця на підставі Специфікацій (Додатків), шляхом прямого банківського переказу по системі S.W.I.F.T.
Відповідно до пункту 2.1. контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в специфікаціях (додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією специфікацією.
За змістом пункту 3.1. контракту поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставка партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. Реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються у специфікаціях (додатках) до цього контракту.
Відповідно до пункту 4.1. контракту ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і вказується в специфікаціях (додатках) до цього контракту.
Отже, товар за вказаним контрактом поставляється партіями, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту, у якій також вказуються умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки та умови оплати кожної партії товару.
Згідно із специфікацією № 2023-2 від 03.01.2023 року сторонами контракту погоджено поставку 5 найменувань товару у загальній кількості 144 штук на загальну суму 234480,00 дол. США у періоді березень-квітень 2023 року на умовах FOB QINGDAO; оплата -100% передоплата.
Пунктом 4 частини 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Також між компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD., Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» м. Дніпро (покупець) 28.04.2023 року укладено додаткову угоду №1 до контракту № SF/7 від 29.12.2022 року, відповідно до якої пункт 2 строк поставки специфікації (додатку) 2023-2 від 03.01.2023, контракту № SF/7 від 29.12.2022 року викладено в наступній редакції, строк поставки: травень-липень 2023 року.
ТОВ «Мототехімпорт» було оплачено товари що декларувалися за вищевказаною специфікацією, що підтверджують банківські платіжні документи №10 від 25.01.2023, №16 від 10.02.2023, №48 від 10.04.2023, №97 від 12.05.2023.
Разом з цим, суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).
Крім того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей (постанова від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).
Також, суд зазначає, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості (постанова від 19.11.2019 у справі №804/911/14).
Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.
Щодо доводів відповідача відносно ненадання позивачем до митного оформлення інформації стосовно вартості послуг пакування та маркування, а також навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару.
Згідно пункту 3.1.1 контракту № SF/7 від 29.12.2022 року, у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі.
Отже, термін FOB за Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на пакування, маркування, завантаження вантажу на борт судна і ці витрати включаються в контрактну ціну товару.
Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ТОВ «Мототехімпорт», як замовником, укладено з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТІК ЛТД», як експедитором, договір транспортного експедирування № КL-584/22 від 07.12.2022 року.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д.
Пунктом 3.2. договору транспортного експедирування №KL-584/22 від 07.12.2022 передбачено, що у разі надання послуг з організації морського перевезення вантажів вартість перевантаження (перевалка) контейнерів на інше судно в проміжному порту, при його здійсненні, включається у загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену у рахунку та акті виконаних робіт.
Отже витрати по перевантаженню у проміжних портах включені у загальну вартість перевезення та не потребують додаткового підтвердження у окремому транспортному документі.
Сторонами договору транспортного експедирування №KL-584/22 від 07.12.2022 складено та підписано акти виконаних робіт за цим договором №171/23 від 13.06.2023 року та №171.1/23 від 16.03.2023 року, які підтверджують надані послуги та відсутність претензій сторін щодо виконання послуг з експедирування.
Разом з листом № 52 від 21.07.2023 року позивачем на підтвердження оплати рахунків №171/23 та № 171.1/23 від 12.06.2023 року надало митному органу платіжні інструкції №№2023230 та 2023233 від 20.07.2023 року, які підтверджують факт оплати транспортних послуг у повному обсязі.
Відповідачем не було надано належної оцінки даним платіжних інструкцій в яких зазначено які саме рахунки було за ними сплачено.
Так, митниця сама у своєму рішенні визнає факт надання товариством зазначеної платіжної інструкції, зазначаючи при цьому, що відповідно до неї оплата вартості ТЕП була здійснена несвоєчасно. Крім того, її надання підтверджується графою «Додатки» зазначеного листа та переліком документів графи 44 ЕМД № 23UA110050003115U4 від 18.07.2023 року.
Щодо зауважень митниці до наданих позивачем прайс-листа та комерційної пропозиції, то суд зауважує, що прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наявність чи відсутність у прайс-листі або комерційній пропозиції певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 № 0840/3083/18, від 13.09.2019 № 820/859/17, від 06.02.2020 № 520/10709/18.
Крім того, відомості, зазначені у прайс-листі знайшли своє підтвердження у первинних документах - специфікації та інвойсі. Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару. Більш того дані документи формувались та надавались товариству компанією-продавцем, тобто товариство не має жодного впливу на можливість внесення будь-яких відомостей до них.
Таким чином, твердження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Отже, позивачем надано митному органу всі необхідні документи, які у сукупності підтверджують розмір витрат на транспортування, що включаються до складових митної вартості задекларованого позивачем товару.
Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.
При цьому у них не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.
Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA110050/2023/000183/1 від 24.07.2023 року.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 10934,90 грн.
Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці з 25.12.2023 року по 07.01.2024 рок, рішення ухвалено 08.01.2024 року у перший робочий після відпустки день.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (49000, м. Дніпро, просп. Явoрницькoгo Дмитра, буд. 70, приміщення 9, ЄДРПОУ 44830259) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000183/1 від 24.07.2023 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 10934,90 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська