26 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/47/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмову провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.07.2021 №Ф-7301-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 24725,87 грн; зобов'язання виключити із облікових даних платника податків ОСОБА_1 дані про заборгованість зі сплати ЄСВ для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в розмірі 23896,63 грн (код платежу 7071040000).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області від 13.07.2021 №Ф-7301-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 18 276,72 грн. Зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , виключивши інформацію щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 18276, 72 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1867,18 грн (одну тисячу вісімсот шістдесят сім гривень 18 копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17.04.2024 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ГУ ДПС у Волинській області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3696,00 грн.
В поданих до суду 23.04.2024 запереченнях представник відповідача зазначає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума необґрунтованою. З наведених підстав просить у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки розгляд адміністративної справи №140/47/24 на підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи згідно з вимогами статті 262 КАС України, відтак розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення у даній справі було прийнято 12.04.2024. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач подав 17.04.2024 через електронний кабінет в системі «Електронний суд». Клопотання про те, що відповідні докази, які підтверджують розмір судових витрат, які позивач поніс або має понести у зв'язку з розглядом справи №140/47/24 будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду заявлене у позовній заяві.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами подана до суду в межах визначеного законом п'ятиденного строку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів: договору про надання правової допомоги від 18.12.2023, акта приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 17.04.2024, квитанцій від 17.04.2024 на суму 5000,00 грн, позивач сплатив адвокату Мартинюк Ользі Ігорівні кошти в сумі 5000,00 грн на оплату послуг з надання правової допомоги, які складаються із: з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, надання правничої консультації - 2 год; вивчення законодавства по суті правового спору - 2 год; вивчення та узагальнення судової практики по суті правового спору - 2 год; написання позовної заяви - 6 год; підготовка проекту клопотання про розгляд справи з повідомленням викликом сторін - 1 год; підготовка документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 2 год. Сторони погодили, що вартість наданих послуг (правничої допомоги і представництва в суді) становить 5000,00 грн.
Разом з тим, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3696,00 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог)
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, часткове задоволення позову, та заперечення представника відповідача, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (3696,00 грн) є надмірним. На думку суду, адвокатом необґрунтовано кількість часу, який був потрачений на надання вказаних в описі робіт та послуг. При цьому суд зазначає, що такі послуги як: з'ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, надання правничої консультації, вивчення законодавства та узагальнення судової практики по суті правового спору, підготовка проекту клопотання про розгляд справи з повідомленням викликом сторін, підготовка документів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, включаються до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.
При цьому суд зазначає, що ця справа є справою незначної складності, а підготовка позовної заяви та збір доказів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. А тому, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області у розмірі 3000,00 грн.
Таким чином, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук