26 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/11/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про:
- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з часу звернення до пенсійного органу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілим (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 січня 1994 року.
Посилаючись на статтю 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначає, що пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: - які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на три роки та додатково на один рік за два роки проживання, роботи, але не більше як шість років.
Відтак, наявність у позивача статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з урахуванням його віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, дають йому право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у зв'язку із чим, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку та подав перелік необхідних документів.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року йому відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з тим, що позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року менше 3 років, а саме 07 місяців 09 днів.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача 1 та зазначає, що довідками про місце проживання підтверджено, що позивач дійсно був зареєстрований та постійно проживав з 15 вересня 1977 року по 01 липня 1986 року та з 29 липня 1992 року по даний час у м. Камінь-Каширський Волинської області.
До періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання в Луцькому індустріальному інституті.
Період навчання в Луцькому індустріальному інституті на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення лише доводить те, що позивач там навчався, а не проживав, тобто факт навчання не заперечує факту проживання, а наявність довідки про проживання та посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії лише підтверджує, що станом на 01 січня 1993 року позивач постійно проживав та перебував у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
У відзиві на позов від 21 лютого 2024 року №0300-0902-7/10444 (а.с.29-32) ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнало та просило відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказало, що ОСОБА_1 07 листопада 2023 року звернувся до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розглянувши заяву позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та додані до неї документи, рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З поданих позивачем документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку встановлено, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 січня 1994 року, виданим Волинською обласною державною адміністрацією. На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії його вік становив 54 роки. Страховий стаж 25 років 11 місяців 25 днів, при необхідному 24 роки (при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку).
Згідно з довідкою від 01 листопада 2023 року №157, виданою Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства позивач з 15 вересня 1977 року по 01 липня 1986 року проживав та був зареєстрований у м. Камінь-Каширський Волинської області, згідно з довідкою від 23 жовтня 2023 року №2422, виданою Камінь-Каширською міською радою позивач з 29 липня 1992 року по 14 вересня 2004 року проживав та був зареєстрований у м. Камінь-Каширський Волинської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, в сукупності період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за наявності страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 01 січня 1993 року становить - 07 місяців 09 днів.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 позивач з 01 вересня 1986 року по 24 червня 1992 року навчався у Луцькому індустріальному інституті (м. Луцьк), з 04 липня 1988 року по 25 серпня 1989 року проходив військову службу у лавах Радянської Армії поза зоною гарантованого добровільного відселення. Тому період навчання та проходження військової служби не може бути зарахований до періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки позивач не проживав та не був зареєстрований у вказаній зоні.
З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 станом на 1 січня 1993 року прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, а тому не має права на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач - ГУ ПФУ в Чернігівській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача 2 у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21 січня 1994 року, виданим Волинською обласною державною адміністрацією (а.с.14).
Позивач 07 листопада 2023 року звернувся до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До заяви додав: посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 січня 1994 року (категорії 3); трудову книжку НОМЕР_2 від 31 серпня 1992 року; довідку про місце проживання від 01 листопада 2023 року №157, видану Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства; довідку про місце проживання від 23 жовтня 2023 року №2422, видану Камінь-Каширською міською радою; диплом; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; військовий квиток НОМЕР_3 ; інші документи, що підтверджують стаж (а.с.5-7,14-24).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Чернігівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2023 року.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.8).
У рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії його страховий стаж становив 25 років 11 місяців 25 днів, при необхідному у 2023 році - 24 роки, передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно довідок про місце проживання підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - 07 місяців 09 днів, замість необхідних 3 років.
У зв'язку з відсутністю станом на 01 січня 1993 року необхідних 3 років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило заявнику у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано таке.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Так абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
За змістом примітки до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року (а.с.8).
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова №106).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.
Системний аналіз наведених положень Закону №796-XII вказує на те, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року або не менше двох років на цю дату у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 21 січня 1994 року було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як «громадянину, який потерпів від Чорнобильської катастрофи» (а.с.8).
З долученої до заяви про призначення пенсії відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 довідки про місце проживання від 01 листопада 2023 року №157, виданої Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (а.с.22) слідує, що позивач з 15 вересня 1977 року по 01 липня 1986 року дійсно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 , а з довідки про місце проживання від 23 жовтня 2023 року №2422, виданої Камінь-Каширською міською радою (а.с.16) слідує, що позивач з 29 липня 1992 року по 14 вересня 2004 року дійсно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_2 . Довідка видана на підставі будинкової книги та витягів з реєстру територіальної громади.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 м. Камінь-Каширський Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року враховано період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 26 квітня 1986 по 01 липня 1986 року та з 29 липня 1992 року по 01 січня 1993 року згідно довідок про місце проживання, що станом на 01 січня 1993 року в сукупності становить лише 07 місяців 09 днів.
З вищенаведеного слідує, що надані позивачем довідки про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані відповідним органом місцевого самоврядування, не підтверджують факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років (таке проживання становить лише 07 місяців 09 днів).
Окрім того, з наданої позивачем архівної довідки Луцького національного технічного університету від 25 жовтня 2023 року №114-35-18 (а.с.20) судом встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Луцькому національному технічному університеті (м. Луцьк) з 01 вересня 1986 року (наказ від 27 серпня 1986 року №2060-4-01) по 24 червня 1992 року (наказ від 27 червня 1992 року №103/с) на денній формі навчання. З 04 липня 1988 року по 25 серпня 1989 року проходив військову службу у лавах Радянської Армії поза зоною гарантованого добровільного відселення. Факт навчання позивача та проходження військової служби у лавах Радянської Армії, поза зоною гарантованого добровільного відселення, підтверджується також відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 31 серпня 1992 року, військовим квитком НОМЕР_3 від 04 липня 1988 та дипломом про навчання (а.с.14-15,17).
Необхідно зауважити, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 народився в м. Камінь-Каширський Волинської області (про що свідчать дані паспорта громадянина України а.с.5), інформація про місце та період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 01 липня 1986 року до 29 липня 1992 року відсутня. Відсутність такої інформації, підтвердженої належними та допустимими доказами, надання яких залежить виключно від позивача, позбавляє орган Пенсійного фонду встановити місце та період проживання ОСОБА_1 саме у зоні гарантованого добровільного відселення у вказаний період.
Таким чином, оскільки довідкою про місце проживання від 01 листопада 2023 року №157, виданою Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та довідкою про місце проживання від 23 жовтня 2023 року №2422, виданою Камінь-Каширською міською радою підтверджено факт проживання (праці) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року всього лише 07 місяців 09 днів, при цьому докази про місце реєстрації (проживання) позивача у період з 01 липня 1986 року до 29 липня 1992 року відсутні (довідка органу місцевого самоврядування, погосподарська книга на домогосподарство батьків), то суд погоджується, що без відповідних доказів відповідач 1 був позбавлений можливості визначити наявність у позивача права на зниження пенсійного віку на відповідну кількість років.
Суд повторює, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії на умовах статті 55 Закону №796-XII є досягнення особою відповідного віку. Тобто, позивачу, який із заявою про призначення пенсії звернувся у віці 54 роки, пенсія може бути призначена у разі наявності підстав для зниження віку на 6 років.
Доказами, наданими ОСОБА_1 до відповідачів та до суду, не підтверджено його постійне проживання (праця, навчання, служба) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного часу для зниження пенсійного віку на 6 років, тому відсутні підстави для висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950009308 від 24 листопада 2023 року про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 у віці 54 роки.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах подібної категорії, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 та від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23.
При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до органу Пенсійного фонду за місцем проживання, надавши документи про місце його проживання у період з 01 липня 1986 року до 29 липня 1992 року та які усунуть невизначеність при перевірці виконання вимог, з якими закон пов'язує можливість призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (рішення №032950009308 від 24 листопада 2023 року) та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку (на 6 років) відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83А, код ЄДРПОУ 21390940).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026 Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук