про залишення позову без розгляду
24 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/19062/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кушнір С.В.,
за участю представника позивача Козачук Н.І.,
представника відповідача Тетарчук І.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду в справі за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньсапрофос” про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу,
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави (далі - позивач, прокурор) до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - відповідач 1, ДКЗ), Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 2, Держгеонадра), Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньсапрофос” (далі - відповідач 3, товариство “Волиньсапрофос”) про визнання протиправними та скасування протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.04.2015 № 3350 та спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2016 № 6143, виданого ТОВ “Волиньсапрофос” Державною службою геології та надр України для видобування сапропелів, придатних для використання в якості добрив у сільському господарстві на території родовища “озеро Синове”.
Одночасно з позовною заявою прокурор подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що про порушення інтересів держави позивачу стало остаточно відомо 22.05.2023, після отримання інформації від Держгеонадр № 2475/03-4/2-23 щодо документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію ТОВ “Волиньсапрофос” робіт з геологічного вивчення надр в межах родовища сапропелів “Озеро Синове” (форма 3-гр), які в подальшому подано на розгляд ДКЗ. Вказує на те, що незаконність протоколу ДКЗ України № 3350 від 14.04.2015 встановлена прокурором саме 22.05.2023.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 було визнано підстави вказані у заяві заступника керівника Волинської обласної прокуратури про поновлення строку звернення до суду з даним позовом неповажними, позовну заяву було залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в тому числі для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій необхідно було вказати інші підстави для поновлення строку ніж ті які вказані у заяві, надати докази поважності причин пропуску цього строку.
24.07.2023 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого позивач вказав, що питання раціонального користування корисними копалинами потребують особливої уваги. Звертає увагу, що обчислення трьохмісячного строку звернення до суду із даними позовами слід застосовувати із врахуванням статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00 12.09.2023. У підготовчому засіданні оголошувались перерви.
20.10.2023 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання Волинської обласної прокуратури про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньсапрофос” про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 у даній справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
04.03.2024 ухвалою суду справу прийнято до провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 11:00 год 19.03.2024. У розгляді справі оголошувались перерви.
Відповідачами ДЗК та Держгеонадра подано клопотання про залишення даного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Вони мотивовані тим, що оскаржуваний протокол та спеціальний дозвіл прийняті та видані відповідно у 2015 та 2016 роках, у встановленому порядку були оприлюднені та містяться на офіційних сайтах. У протоколі та дозволі є посилання на те, що надання спеціального дозволу товариству здійснено без проведення аукціону Відтак вказують на те, що , що позивачу було відомо про оскаржувані рішення та підстави їх видання з моменту їх оприлюднення у відкритому доступі.
Також вказують на те, що рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом президента України від 25.03.2023, було рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
Відповідними запитами Офіс Генерального прокурора витребувано у відповідачів в строк до 17.06.2021 інформацію по суб'єктах господарювання, які отримали спеціальні дозволи поза аукціоном. У цьому переліку було вказано і ТзОВ «Волиньсапрофос». Зазначають, що органи прокуратури з 17.06.2021 знали про отримання дозволу товариством поза аукціоном.
В подальшому дана інформація Офісом Генерального прокурора була доведена до відома керівників обласних прокуратур листом від 31.08.2021 №12/2-32ВИХ-5140ЩКВ-21, де було вказано за наявності підстав вжити заходи представницького та кримінального характеру, про що повідомити Офіс.
Відповідачі вважають, що в даному випадку позивачу з червня 2021 року було відомо про видачу товариству спеціального дозволу та на підставі чого він був виданий, а відтак він не був позбавлений можливості витребувати необхідну йому інформація, що ним було зроблено лише в березні 2023 року, з пропущенням строків звернення до суду. Вважають, що в позивача відсутні поважні причини пропуску звернення з даним позовом до суду, а тому просять заявлений позов залишити без розгляду.
У поданих додаткових поясненнях на заяви про залишення без розгляду прокурор проти залишення позову без розгляду заперечив та вказав на те, що в даному випадку строк звернення до суду необхідно обраховувати після отримання необхідних документів та їх опрацювання наданих відповідачами на запит прокурора 22.05.2023, а не з моменту прийняття протоколу у 2015 році та видачі спеціального дозволу у 2016 році. Наявність їх у відкритому доступі, ще не свідчить про наявність підстав для звернення прокурора із позовом, наявність яких може бути встановлено після опрацювання документів.
Щодо переліку, направленого Офісом Генерального прокурора, до якого включено ТзОВ «Волиньсапрофос», то це рішенням Ради національної безпеки та оборони України носило рекомендаційний характер, та вказують, що відповідно до статті 23 Закону України «про прокуратуру» право прокурора на звернення до суду визначено лише за наявності підстав, які в даному випадку в нього виникли 22.05.2023. Просять також врахувати правові позиції Верховного суду у даній категорії справ.
Представник позивача у підготовчому засіданні вказав на дотримання прокурором строків звернення до суду та заперечив щодо клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду.
Представник відповідача 3 у судовому засіданні підтримала клопотання відповідачів та просила залишити позов без розгляду.
Відповідачі 1, 2 у судове засідання не прибули, хоча про час і місце слухання справи були належно повідомлені.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про підставність заявлених клопотань відповідачів про залишення
позову заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньсапрофос” про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу без розгляду, з огляду на таке.
При вирішенні заяв відповідачів про залишення позову без розгляду суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За нормами частин першої та третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Предметом судового оскарження в межах даної адміністративної справи є правомірність протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.04.2015 № 3350 та спеціального дозволу на користування надрами від 04.10.2016 № 6143, виданого ТОВ “Волиньсапрофос” Державною службою геології та надр України для видобування сапропелів, придатних для використання в якості добрив у сільському господарстві на території родовища “Озеро Синове”.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом 06.07.2023 (дата штемпеля вхідної кореспонденції суду), тобто з пропуском тримісячного строку звернення, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Як вже вказувалось вище, 20.10.2023 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання Волинської обласної прокуратури про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і позов залишено без розгляду. Дана ухвала була скасована постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 30.01.2024, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ключовим питанням у розгляду заявлених клопотань є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час прийняття протоколу у 2015 році та видачі спеціального дозволу в 2016 році.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо належного виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Правові висновки щодо порядку обрахунку строків звернення органів прокуратури в інтересах держави, сформовані у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 420/11012/21, зокрема, що тримісячний строк звернення до суду має обраховуватися з моменту виявлення прокурором відповідних порушень інтересів держави.
На думку суду, факт ознайомлення прокурора з відомостями щодо зареєстрованих робіт з геологічного вивчення надр (форма 3-гр) не є безумовною підставою для звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом або днем коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів.
Прокурор наполягає на тому, що він дізнався про порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах після отримання інформації та документів від відповідачів 1, 2, і їх опрацювання 22.05.2023.
Однак, суд не погоджується з такими аргументами.
Суд наголошує, що в силу вимог чинного законодавства інформація щодо прийняття рішень та надання дозволів відповідачами 1, 2, їх отримання є відкритою.
Із матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2023, Офісом Генерального прокурора в строк до 17.06.2021 було витребувано інформацію у відповідачів 1, 2 щодо суб'єктів господарювання, які отримали в тому числі спеціальні дозволи, без проведення аукціонів.
У даному випадку в переліку було вказано відповідача 3.
Дана інформація листом від 31.08.2021 була направлена на адресу Волинської обласної прокуратури із відповідним переліком суб'єктів господарювання, в якому було зазначено ТзОВ «Волиньсапрофос». В даному листі органам прокуратури було рекомендовано вжити заходів, за наявності підстав, для представництва інтересів держави в судах.
Тобто, позивачу з 31.08.2021 було відомо про отримання товариством спеціального дозволу та підстави його отримання без проведення аукціону.
Доказів щодо наявності обставин, які б об'єктивно унеможливили звернення заступника керівника Волинської обласної прокуратури до суду в інтересах держави протягом визначеного законом строку, зокрема, докази неможливості звернення із відповідними запитами до державних органів з метою перевірки надрокористування, що здійснювалося ТОВ "Волиньсапрофос" з 31.08.2021 до березня 2023 року, матеріали позовної заяви не містять.
Оскаржуваний протокол було прийнято у 2015 році, а дозвіл видано у 2016 році.
Норми статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, якою прокурор керувався при витребуванні інформації та документів від 22.03.2023 №12-208вих-23 від відповідача 2, та від 25.04.2023 №12-273вих23 до відповідача 1, надання якої в подальшому стали підставою для звернення до суду, та якою регламентовано представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді за період з 2015-2023 років не змінилася.
Тобто, маючи у відкритому доступі інформацію про отримання спеціального дозволу на користування надрами товариством та 31.08.2021 отримавши лист від Офісу Генерального прокурора України із долученими до нього додатками, прокурор у межах наданих повноважень міг дізнатися про можливе порушенням вимог законодавства і в 2015-2016 роках, а остаточно у 2021 році після надання таких даних Офісом.
Позивач не був позбавлений можливості у 2015-2016 роках та в подальшому у 2021 році з метою проведення перевірок щодо ефективного використання природних ресурсів, як складової екологічної безпеки та національної безпеки відповідно до статті 23 Закону України “Про прокуратуру” скерувати відповідні запити до відповідачів та на підставі отриманих за результатами їх розгляду документів визначити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, чого ним зроблено не було.
Тому суд констатує, що при належному виконанні своїх повноважень прокурор міг отримати протокол та спеціальний дозвіл, а також і інші документи на підставі яких їх було прийнято та видано, та після їх опрацювання дізнатися чи було при цьому допущено порушення вимог чинного законодавства, чи є в даному випадку порушення інтересів держави, та визначити чи є підстави для представництва інтересів в суді у 2015-2016 роках, а остаточно у 2021 році після отримання відповідної інформації з Офісу, а не у 2023 році, як він стверджує.
Позивачем ні у позовній заяві, ні у заяві про поновлення строку звернення до суду, ні у додаткових поясненнях не було належним чином обґрунтовано обставин та не надано належних доказів, за яких наявність підстав для представництва інтересів держави в суді не могло бути ним виявлено більш ніж за сім та вісім років з моменту прийняття оспорюваних рішень, та майже трьох років після отримання необхідної інформації від вищестоящої прокуратури та з рекомендацією вжиття необхідних заходів в сфері надрокористування, а відтак своєчасного звернення до суду.
Суд наголошує, що підставою для направлення запиту прокурором та витребування документів, а в подальшому визначення підстав для представництва є норма закону, а саме стаття 23 Закону України “Про прокуратуру”, а не судова практика в конкретній справі щодо інших сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з відповідними листами лише в 2023 році.
На думку суду, направлення позивачем листів про витребування інформації від 22.03.2023 №12-208вих-23 від відповідача 2, та від 25.04.2023 №12-273вих23 та отримання відповіді на них, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про наявність підстав для представництва інтересів держави та подання відповідного позову до суду.
Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що навіть якщо не взяти до уваги, що з моменту оприлюднення оскаржуваних рішень у прокурора виникло право щодо перевірки їх на предмет законності, та відповідно виконавши вимоги закону він міг дізнатися про порушення закону, то з отриманням листа орієнтування 31.08.2021 позивач остаточно міг дізнатися про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах .
Слід наголосити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).
Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Суд вважає застосовним наведений висновок Великої Палати Верховного Суду до правової ситуації, що склалась в рамках розгляду цієї справи.
Суд наголошує на тому, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що Волинській обласній прокуратурі стало відомо про наявність підстав для представництва інтересів держави в спірних правовідносинах лише 22.05.2023 (після надходження листа від Держгеонадр ) на запит від 25.04.2023 №12-273вих23 та його опрацювання.
Отримання даної відповіді не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
У даних спірних правовідносинах позивачу про вказані порушення було відомо з 31.08.2021.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 12.12.2023 у справі №240/21810/23, від 13.02.2024 у справі №340/3868/23 .
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У цьому випадку позивачем вказані принципи не були дотримані.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, про те, що у даному випадку позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та наявності підстав для задоволення, клопотань відповідачів 1, 2 про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243 ч.3, 248, 256, 262, 295, 297 КАС України, суд
Клопотання відповідачів Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньсапрофос” про визнання протиправними та скасування протоколу та дозволу залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст ухвали складено 29.04.2024