Справа № 201/4291/24
Провадження № 1-кс/201/1453/2024
Іменем України
26 квітня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000594 від 12.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024041650000594 від 12.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Правобережною окружною прокуратурою м. Дніпра.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 11.04.2024, приблизно о 02:00 годині, точніший час під час досудового розслідування не встановлено, перебував за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в спальному приміщенні разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де в нього на ґрунті різних політичних поглядів, виник словесний конфлікт з останнім, внаслідок чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння ОСОБА_6 .
Далі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , у вищевказаний час, перебуваючи за вищевказаною адресою з мотивів особистих неприязних відносин, на ґрунті сварки з останнім, пішов до кухонного приміщення де взяв до правої руки кухонний ніж, повернувся до кімнати, підійшов до ОСОБА_6 , котрий лежав в кріслі на лівому боці, лівою рікою повернув останнього на спину та тримаючи в правій руці кухонний ніж наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран грудної клітини ліворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, та які призвели до настання смерті ОСОБА_6 та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Так 12.04.2024 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
- 11 кухонних ножів;
- 2 сліди папілярних візерунків з ножа;
- змиви з ножа;
- вирізка тканини з подушки із слідами РБК;
- вирізка тканини з штор із слідами РБК;
- змиви з рук трупа;
- сифон із під кухонної раковини;
- зрізи нігтів з трупа;
- змиви з ран на трупі;
- дактилоскопічні зразки з трупа;
- закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 , НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон «HUAWEI».
12.04.2024 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за адресою: АДРЕСА_1 , затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, 12.04.2024 повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності.
У поданому клопотанні слідчим зазначено, що враховуючи вищевикладене, а також те, що оглянуті та вилучені речі є матеріальними об'єктами, які можуть бути використані, як докази у вчиненні кримінального правопорушення, ураховуючи, що у разі повернення вказаних об'єктів може бути створена перешкода у встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні, а також задля запобігання можливості пошкодження та знищення даних суттєвих доказів, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникає необхідність у накладанні арешту на зазначене майно.
На підставі викладеного, слідчий просив накласти арешт майно з метою збереження речових доказів.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Слідчий надав заяву про слухання справи за його відсутністю, просив клопотання задовольнити.
Власник майна у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд поданого клопотання без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Враховуючи викладене, а також стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає за можливе розглянуте вказане клопотання без участі власника, роз'яснивши йому про право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково (ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що слідчим відділом ВП №5 ДРУП ГУНП України в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000594 від 12.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
12.04.2024 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: 11 кухонних ножів; 2 сліди папілярних візерунків з ножа; змиви з ножа; вирізка тканини з подушки із слідами РБК; вирізка тканини з штор із слідами РБК; змиви з рук трупа; сифон із під кухонної раковини; зрізи нігтів з трупа; змиви з ран на трупі; дактилоскопічні зразки з трупа; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 , НОМЕР_1 ; мобільний телефон «HUAWEI».
Постановою старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 12.04.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041650000594 від 12.04.2024 року вищевказані речі було визнано речовими доказами.
Відповідно до заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2024 останній надав дозвіл працівникам поліції провести огляд квартири, у якій він проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
12.04.2024 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за адресою: АДРЕСА_1 , затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2
12.04.2024 у ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Статтею 30 Конституції України встановлено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, закон допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.
Одночасно ч. 1 ст.233КПК України, яка визначає порядок проникнення до житла та іншого володіння особи, передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
Слід зазначити, що арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Враховуючи, що у разі не накладення арешту на тимчасово вилучене майно можуть бути втрачені сліди кримінального правопорушення, для чого слід забезпечити наявність вилученого майна, так як відсутність майна, яке являється речовим доказом у справі, може перешкодити кримінальному провадженню, так як тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення збереження слідів кримінального правопорушення.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, вилучені в ході проведеного огляду речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Разом з тим, із системного аналізу зазначених норм випливає, що арешт накладається не на будь-яке майно, що є речовими доказами, а лише на те, з приводу якого є підстави уважати, що воно може бути знищене, пошкоджене чи спотворене іншим чином.
Так, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України). Тобто ознаками речі є її властивість задовольняти потреби людини, бути об'єктом цивільно-правового обігу, мати споживчі якості. Таким чином, не можуть бути визнані речами предмети матеріального світу, які не наділені корисними властивостями, зокрема змиви різноманітних слідів.
Вилучення таких предметів, очевидно, не пов'язано з обмеженням права власності конкретної особи.
Також перелічені предмети належать до групи речових доказів, які відповідно до п. 4 ч. 9 ст.100 КПК України є майном, що не має жодної цінності й не може бути використане, тому знищується.
Зважаючи на викладене, немає підстав уважати такі предмети тимчасово вилученими та накладати на них арешт, тому що згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, а такі матеріальні об'єкти, характеризуються ознакою неможливості їх використання (п.4 ч.9 ст.100 КПК України). Водночас у разі вилучення матеріального об'єкта, що не має ознак речі і не має жодної цінності, накладення арешту на такий об'єкт убачається недоцільним.
Збереження таких речових доказів було забезпечено надання цим об'єктам матеріального світу постановою слідчого статусу речових доказів та передачею в камеру зберігання речових доказів, відтак загроза їх знищенню, пошкодженню, спотворенню чи іншій зміні відсутня.
Відтак, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині накладення арешту на 2 сліди папілярних візерунків з ножа; змиви з ножа; змиви з рук трупа; зрізи нігтів з трупа; змиви з ран на трупі; дактилоскопічні зразки з трупа, задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, з метою збереження речових доказів у незмінному стані, забезпечення можливості його експертного дослідження та недопущення його втрати, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 171 КПК України і підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного керуючись вимогами ст.ст. 2,7, ст.3 ч.1 п.18), ст.ст. 168-169, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041650000594 від 12.04.2024 року на тимчасово вилучене майно в ході огляду 12.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:11 кухонних ножів; вирізку тканини з подушки із слідами РБК; вирізку тканини з штор із слідами РБК; сифон із під кухонної раковини; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 , НОМЕР_1 ; мобільний телефон «HUAWEI».
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1