Справа № 201/7809/23
Провадження № 2/201/358/2024
Іменем України
(заочне)
07 березня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
05.07.2023р. ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1 - 10).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.03.2020р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 403820307 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет обрав бажаний строк кредитування та отримав на свою банківську картку грошові кошти у сумі 12 000 грн., уклавши кредитний договір у відповідності до положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 12 000 грн. строком на 112 днів зі сплатою 1,22 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № c673bf30-5308-489e-9fac-41f62f183f42 від 05.07.2023р.
В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни та виконати інші зобов'язання згідно цього договору, проте, станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач не виконав умови кредитного договору №403820307 від 03.03.2020р., сума заборгованості становить - 20 737,70 грн., яка складається з: 10 241,90 грн. - заборгованість по кредиту; 10 495,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - штрафи та пеня.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості 20 737,70 грн., зазначаючи, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло на підставі договору факторингу, що також підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги.
Вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем не проводились, позивач також просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, розмір яких складає: 2 684 грн. - сплата судового збору, 5 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.).
Судом також було відзначено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі «Хосце проти Нідерландів» 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі «Чірікоста і Віола проти Італії», 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З метою належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи №201/7809/23 в умовах воєнного стану, а також, надання можливості сторонам скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 43 та 49 Цивільного процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів цивільного судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 08.08.2023р. відкрито провадження у справі №201/7809/23, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі по суті було призначено до розгляду в межах розумного строку на 07.09.2023р. о 16 год. 00 хв. (а.с. 111).
29.08.2023р. через систему «Електронний суд» від представника позивача - Юхименка Ю.Ю. (діє на підставі довіреності від 24.11.2022р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.03.2018р. серія КВ № 000117, договору про надання правової допомоги від 24.11.2022р. - а.с. 115) до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 113 - 114). Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного судового рішення по справі №201/7809/23.
30.01.2024р. через систему «Електронний суд» від представника позивача - ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 131 - 141).
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
В судові засідання, призначені на 07.09.2023р., 26.10.2023р., 24.11.2023р., 23.01.2024р. та 07.03.2024р. відповідачка не з'явилась, про дати та час слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення повідомлень про виклик до суду на підтверджену адресу місця її реєстрації (а.с. 112, 119, 121 - 122, 128).
Конверт, яким направлялась поштова кореспонденція повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 126 - 127).
Крім того, про судові засідання відповідачка також повідомлялась шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судової влади» та шляхом направлення смс-повідомлення на мобільний номер телефону відповідачки, зазначений у позові (а.с. 120, 124, 125, 130, 162).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.03.2020р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №403820307 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Вказаний кредитний договір було укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису відповідача після подання відповідної заявки із зазначенням персональних даних (прізвище, ім?я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів, що підтверджується паспортом споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 03.03.2020р. (а.с. 29 - 31), договором № 403820307 від 03.03.2020р.(а.с. 32 - 36) на кредит на офіційному сайті первісного кредитора- www.moneyveo.ua.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. строком на 112 днів зі сплатою 1,22 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
03.03.2020р. первісним кредитором було перераховано на банківську карту відповідача грошові кошти в сумі 12 000,00 грн., згідно суми, визначеної кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № c673bf30-5308-489e-9fac-41f62f183f42від 03.03.2020р. (а.с. 85).
Суд дійшов до висновку, що відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет обрав бажаний строк кредитування та отримав на свою банківську картку грошові кошти у сумі 12 000,00 грн., уклавши кредитний договір у відповідності до положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з матеріалами справи, відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що позивач усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним, тим самим, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №403820307від 03.03.2020р. (а.с. 47, 142 - 146), сума заборгованості відповідача становить - 20 737,70 грн., яка складається з: 10 241,90 грн. - заборгованість по кредиту; 10 495,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - штрафи та пеня.
Стосовно переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, суд встановив таке.
28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 62 - 73).
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. строк дії цього договору закінчується 28.11.2019р.
28.11.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020р. (а.с. 156).
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. (в редакції від 31.12.2020р.), передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. (в редакції від 31.12.2020р.) є відступлення прав вимоги, зазначеної у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Згідно з п. 1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 1.2 договору перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
З Витягу з реєстру прав вимоги № 117 від 19.01.2021р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 737,70 грн. (а.с. 17).
05.08.2020р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 38 - 46).
Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги №6 від 15.07.2021р. до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 737,70 грн. (а.с. 48 - 50).
06.12.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №06/12/2021-1 (а.с. 73 - 75, 76 - 84).
Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 06.12.2021р. до договору факторингу №06/12/2021-1 від 06.12.2021р. до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 737,70 грн., з яких 10 241,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 495,80 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 73 - 75).
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в якій зазначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 446,52 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Викладене вище свідчить про узгоджений розмір кредиту сторонами укладеного кредитного договору.
Матеріали справи не містять докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням розміру процентів, встановлених договором.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача. Заперечень на позовну заяву відповідач не надав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (а.с. 60, 99).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 403820307 від 03.03.2020р. у розмірі 20 737,70 грн., з яких 10 241,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 495,80 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 12 березня 2024 року.
Суддя О.С. Наумова