Справа № 199/2140/24
(2/199/1677/24)
Іменем України
29.04.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Носенко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про зміну порядку стягнення аліментів, які стягуються із останнього на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, але не 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 05.02.2014 року. На даний момент відповідач заборгованості по сплаті аліментів не має.
Позивач посилається на те, що відповідач являється фізичною-особою підприємцем, його дохід щомісяця не є стабільним та однаковим. Іноді розмір аліментів, що відраховується з його доходів, сягає необхідного мінімуму. За таких умов позивачка вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів з частки доходу на тверду грошову суму та просить суд постановити рішення, яким стягнути щомісяця з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, на користь позивача в твердій грошовій сумі у розмірі 13000 гривень 00 копійок, починаючи з дати звернення до суду.
25 березня 2024 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2014 року стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця м. Дніпропетровська, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, на користь матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 05.02.2014 року.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 11 ЦК України,цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
За змістом статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України,при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
З позовної заяви вбачається, що на даний час неповнолітня дитина ОСОБА_4 перебуває на утриманні позивача.
Позивач зазначає, що розмір аліментів, що стягується за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2014, є недостатнім для задоволення потреб дитини.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Право вибору способу стягнення аліментів належить лише тому з батьків, з ким проживає дитина, тобто визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. Таке положення ч. 3 ст. 181 СК України повністю відповідає, перш за все, інтересам дітей, а також інтересам особи, з якою діти проживають.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зміни істотних обставин, які впливають на спосіб та порядок стягнення аліментів. Доказів, що станом на 21 березня 2024 року, дату звернення позивачки з позовом до суду, відбулись будь-які істотні зміни в матеріальному та сімейному становищі сторін, позивачем суду не надано. Роздруківку з сайту youcontrol.com.ua суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ по справі, окрім того, данні зазначені у ній не підтверджують доходи відповідача.
Фактично позивач бажає отримати аліменти в більшому розмірі, а не змінити спосіб та порядок стягнення аліментів. Однак, вимог про збільшення розміру стягуваних аліментів позивач не заявляла.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б слугувати підставою для зміни способу та порядку стягнення аліментів, відповідач, як зазначила позивач, заборгованості по аліментам не має, суд вважає, що її позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору, в задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку стягнення аліментів - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко