Справа № 159/1559/24
Провадження № 3/159/854/24
29 квітня 2024 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Грідяєва М.В. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Стебник Львівської області, громадянина України, освіта не повна середня, не одружений, не працює, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративну правопорушення 10 березня 2024 року о 10 год. 44 хвл. в м.Ковель по вул.Володимирська, 3, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Audi A6 ном.зн. НОМЕР_1 відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного МРУ МЮ №49999506 від 23.01.2020 року, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух».
В судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом не погодився, пояснив, про те, що він обмежений у праві керування транспортними засобами постановою держвиконавця не знав, до часу складання відносно нього протоколу.
Вислухавши ОСОБА_1 , розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали до нього, відтворивши відеозапис, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд вважає, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, так як об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпроАП не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
При розгляді справ суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпроАП, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпроАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпроАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпроАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.
Частина 3 ст.126 КУпроАП передбачає правопорушення у вигляді керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпроАП - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого або непрямого умислу. Правопорушник, обізнаний про існуючі обмеження та усвідомлює що він керує транспортним засобом під час цього обмеження.
Згідно з положеннями КУпроАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», заява №36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до ст.251 КУпроАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно оглянутих судом в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, постановою Дрогобицького міськрайонного ВДВС у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.01.2020 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по сплаті аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа. Підтвердження про направлення та отримання ОСОБА_1 копії постанови матеріали виконавчого провадження не містять. В зв'язку з чим, суд робить висновок, що ОСОБА_1 не був обізнаний про обмеження у праві керування транспортними засобами, про це йому повідомили працівники поліції при складанні протоколу, в зв'язку з чим враховуючи що ОСОБА_1 не був обізнаний про існуючі обмеження, а тому не усвідомлював та не мав умислу на керування транспортним засобом під час цього обмеження.
Таким чином матеріали справи та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини не підтверджують обставин викладених у протоколі.
З урахуванням викладеного, вважаю ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, так як в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпроАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпроАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247 п.1, 251-252, 266, 283, 284 ч.1 п.3, 285, 287-289 КУпроАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпроАП - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
СуддяМ. В. Грідяєва