Справа № 159/360/24
Провадження № 2/159/449/24
29 квітня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., з участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач звернувся в суд з вимогою стягнути з відповідача борг за договором позики відповідно до розписки від 02 грудня 2020 року в розмірі 2400 доларів США, з врахуванням 3 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення з 03.02.2021р. по день ухвалення рішення, тобто 213,04 доларів США. Судові витрати просить покласти на відповідача. Посилається на те, що 02 грудня 2020 року він надав відповідачу позику в розмірі 2400 доларів США, які останній зобов'язувався повернути в строк до 02.02.2021 року. Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти не повернув.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач, повідомлений судовою повісткою через поштове відправлення Укрпошта 0600257433088, відправлення з поміткою вручено особисто 02.04.2024р. у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив. Відзиву не подав.
Приймаючи до уваги що позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Оригіналом боргової розписки від 02.02.2020 року доводиться та обставина, що відповідач позичив у позивача гроші в сумі 2400 доларів США з терміном повернення суми позики до 02.02.2021 року.
Згідно ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 127/35718/21.
Таким чином, наявність боргового документа, а саме боргової розписки у позивача свідчить про те, що відповідач не виконав зобов'язань по поверненню боргу.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 січня 2019 року, Справа № 373/2054/16-ц зазначила, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. У цьому випадку з відповідача стягується заборгованості саме в іноземній валюті, тобто прострочене зобов'язання визначене у розмірі 2400 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме з 2400,00 доларів США.
В п.18 Прикінцеві та перехідні положенняЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких умов, суд вважає що 3% річних підлягає нарахуванню з 03.02.2021р. по 23.02.2022р. (розрахунок додається), що становить 76,14 доларів США.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 2613,04 доларів США, а задоволено 2476,14 доларів США, тобто на 95 % (2476,14 х 100 % /2613,04 = 95 % ).
За таких обставин у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1150,64 грн судового збору (1211,20 х 95%).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265,280-289 ЦПК України, ст. 526, 545, 599, 625, 1046,1047,1049 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики суму 2476,14 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1150,64 грн.
Копію судового рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 29.04.2024р.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_2
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН