Справа № 156/1110/23
Провадження № 1-кп/156/14/24
Іменем України
24 квітня 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023030000000537 від 12 липня 2023 року
про обвинувачення ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції),
В провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 29.02.2024 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби із забороною йому залишати місце постійного проживання в період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. на строк два місяці з 29 лютого 2024 року до 29 квітня 2024 року включно.
17.04.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, в обґрунтування якого прокурор посилався на те, що в ході розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , начальник відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою з фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю КУ «Центр надання соціальних послуг Камінь - Каширської міської ради» ОСОБА_4 , який виконував роль пособника, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок третіх осіб, 12.07.2023 року висловив прохання про надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища та в період 17-18.07.2023 за пособництва ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 36 162 грн. за вчинення дій, що унеможливлять його призов на військову службу до ЗСУ під час мобілізації у період правового режиму воєнного стану та не притягнення за це до передбаченої чинним законодавством відповідальності.
29.02.2024 Іваничівським районним судом обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, строком 2 (два) місяці, тобто до 29.04.2024 включно.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, а також в даному випадку наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшились, сторона обвинувачення вважає, що необхідним є продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Доводячи існування, передбачених кримінальним процесуальним законом, ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності. У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від суду. З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_3 усвідомлюючи міру покарання, яка загрожує у разі ухвалення судом обвинувального вироку, може переховуватися від суду за межами території України або на території України, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину: згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Вказаними діями ОСОБА_3 зможе перешкоджати судовому розгляду, оскільки він вчиняв злочин в ході виконання своїх службових обов'язків.
- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_3 , перебуваючи на волі під час судового розгляду, матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, з якими спільно працює у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, свідки у вищезазначеному кримінальному провадженні перебували в організаційному підпорядкуванні, відносинах підлеглості та трудових відносинах з обвинуваченим, ОСОБА_3 має об'єктивну можливість шляхом погроз, залякування, підкупу та шантажу примусити їх змінити показання, чим вчинити інше кримінальне правопорушення. Необхідно враховувати, що ОСОБА_3 має вагомий статус і вплив у суспільстві, як діючий заступник начальника РТЦК та СП, що також дає йому можливість тиснути на свідків, які продовжують працювати у ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. Окрім цього, необхідно врахувати положення ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно якої суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. У зв'язку з цим, необхідно враховувати, що у даному кримінальному провадженні на даний час у судовому засіданні не допитано свідків захисту.
Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що даних які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не встановлено.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
На переконання прокурора жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання відносно ОСОБА_3 не може запобігти вищевказаним у клопотанні ризикам та не може бути застосовано відносно останнього, оскільки, він обвинувачується у вчинені тяжкого умисного корупційного кримінального правопорушення, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, обвинуваченим виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися, відсутня.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, спростовані як під час обрання так і під час продовження запобіжного заходу слідчими суддями та судом.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи ті обставини, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, прокурор вважає, що є необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту в нічний час.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив таке задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що він «виведений поза штат», тобто, на даний момент не працює, заробітну плату не отримує, крім того має проблеми із здоров'ям та через запобіжний захід ніяк не може лягти на лікування у військовий шпиталь.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю заперечив проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Ствердив, що наявність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби призвів, майже, до втрати обвинуваченим своєї посади. На даний час він не має можливості взяти направлення з роботи, щоб належним чином здійснити своє лікування в військовому шпиталі, позбавлений доходу. Його матеріальне становище та стан здоров"я може негативно впливати на прибуття в судові засідання до сел. Іваничі та дотримуватися покладених на нього обов'язків. Наголосив, що всі свідки у кримінальному провадженні вже допитані, доводи прокурора про ризик впливати на свідків не обґрунтований, щодо доводів переховуватися від суду, ствердив, що обвинувачений може і у денний час переховуватися від суду, крім того всі судові засідання у кримінальному провадженні проводяться в робочий час установи.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши доводи клопотання, суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частиною 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Оцінюючи наведені прокурором підстави для продовження у даній конкретній справі, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби, заперечення наведені його захисником суд звертає увагу на таке.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу під час розгляду відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_3 до вчинення тяжкого корупційного правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, котрі дозволяють об'єктивному спостерігачу з великим ступенем упевненості стверджувати про причетність ОСОБА_3 до скоєння кримінального правопорушення, однак ці докази мають бути предметом судового розгляду на подальших стадіях кримінального провадження.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, санкція відповідної частини статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Обвинувачений може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєний злочин та процедура його відбування. Суд враховує на фоні складної суспільно-політичної ситуації в Україні, запровадження в державі воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України високу імовірність виїзду особи на територію, котра є тимчасово непідконтрольною державній владі України, або за межі України, що тягнутиме за собою неминуче ускладнення процедури подальшого судового розгляду кримінальної справи.
Однак суд враховує також дії та поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а саме виконання покладених на нього обов'язків та не порушення ним запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. З огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який кожного разу з'являється за викликом суду, жодного разу не порушував застосований до нього запобіжний захід, суд вважає, що прокурором частково доведено існування щодо ОСОБА_3 ризику переховуватись від правосуддя.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є учасниками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Суд погоджується з доводами захисника обвинуваченого, що ризик незаконного впливу на свідків на даній стадії кримінального провадження перестав існувати, оскільки свідки про допит яких клопотала сторона обвинувачення допитані, твердження про те, що на даний час недопитані свідки захисту, які допитуються саме за клопотанням обвинувачених та їх захисників, на думку суду нівелює можливість незаконного впливу на них саме стороною захисту.
Водночас стороною обвинувачення не надано до суду жодних доказів, котрі дозволяли б поза розумним сумнівом припускати можливість впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, про наявність протиправного тиску на них з боку обвинуваченого (звернень з цього приводу до правоохоронних органів тощо).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), заява № 12369/86, від 26.06.1991, п. 39, визнав, що реальна небезпека чинення тиску на свідків може таки бути на початку справи, але з часом вона значно зменшується й врешті зникає зовсім.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
Частина 4 ст. 194 КПК України передбачає, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в судовому засіданні, на думку суду, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні та не доведено наявність підстав, які б надавали можливість вважати, що обов"язки передбачені ст.194 КПК України обвинуваченим виконані не будуть.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби суд, приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов'язків. При цьому, суд враховує те, що ОСОБА_3 жодного разу не було допущено порушення покладених на нього процесуальних обов'язків під час виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до обвинуваченого ОСОБА_3 , який в свою чергу буде співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Водночас, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов'язати його - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - негайно прибувати до суду за першим викликом; - утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 176, 177, 179, 193, 194, 196, 318, 331, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , на строк два місяці тобто до 24.06.2024 року включно, такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до відома Камінь-Каширському районному відділу поліції ГУНП у Волинській області (вул. Шевченка, 6, м. Камінь-Каширський, Волинська область).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 29.04.2024 року об 13:00 год.
Суддя ОСОБА_1