Справа № 522/1270/24-Е
Провадження № 2/522/3107/24
11 квітня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.,
за участю секретаря - Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої залиттям та просив стягнути з відповідача 35878,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилаються на те, що є власником нежитлове приміщення офісу № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 24 листопада 2023 року відбулось залиття приміщення двох кабінетів офісу. В цей же день комісією встановлено, що винна в затопленні офісу № НОМЕР_1 , власник квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 . Розмір заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди складається із витрат на будівельні роботи, витрат на матеріли та відповідно до Висновку експерта №3-1160.23 становить 35 878,00 грн.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 року, справа передана судді Шенцевій О.П.
Ухвалою суду від 26.01.2024 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Доказів поважності причин неявки до суду не надавали.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, постановив ухвалу про заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280-281 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи викладене, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу належить на праві власності нежитлове приміщення офісу АДРЕСА_5 .
24 листопада 2023 року сталось залиття належного ОСОБА_1 офісу №25, а саме залиття приміщення двох кабінетів офісу.
В цей же день, 24.11.2023 року комісією у складі члена правління ОСББ «Будинок на Пантелеймонівській» ОСОБА_3 (голова ОСББ), ОСОБА_4 (управляючий- менеджер ОСББ), сантехніка ОСОБА_5 складено акт про залиття вих. №13 від 24.11.2023 року.
Як встановлено комісією, залиття належного ОСОБА_1 офісу АДРЕСА_5 трапилось внаслідок прориву каналізації в квартирі АДРЕСА_4 , в результаті чого відбулось залиття каналізаційними водами офісу № НОМЕР_1 на 3-му поверсі.
Згідно інформації з державного реєстру прав, квартира АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_2 .
Отже, комісією встановлено, що винна в затопленні офісу № НОМЕР_1 , власник квартири АДРЕСА_4 , якою є ОСОБА_2 .
Позивач, на підставі акту про залиття, звернувся до судового експерту з будівельно-технічних експертиз із заявою щодо проведення експертного дослідження приміщення.
Згідно з висновком експерта №3-1160.23 за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження від 13.12.2023 року, розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття приміщень офісу АДРЕСА_5 , станом на момент складання висновку, становить 35 878,00 грн.
Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 179 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до сантехнічного обладнання, користуватися будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій.
Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підставі викладеного суд вважає, що по справі доведене завдання шкоди майну позивачів з вини відповідача, а саме за наслідком залиття належного позивачу приміщення каналізаційною водою, внаслідок прориву каналізації в квартирі, де власником є відповідач.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України обов'язок доказування того, що шкода завдана не з вини відповідача, лежить на відповідачеві.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 року "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно правовим висновкам викладеним Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року по справі № 638/7838/16-ц, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України власник квартири та члени його сім'ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).
Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із використанням належного йому майна, як самим власником так і членами його родини.
З огляду на наведене, оскільки об'єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи встановлено, що залиття квартири позивачів відбулося внаслідок вини відповідача, в належній їй на праві приватної власності квартирі, то шкода, заподіяна залиттям квартири позивачів, підлягає стягненню з відповідача, як власника квартири.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ст. ст. 322, 323 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.
Відповідно до статті 190 Житлового кодексу Української РСР - «Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.»
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦКУ способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦКУ втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
До того ж, відповідно до частини 3 статті 386 ЦКУ власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати, пов'язані із розглядом справи у суді у розмірі 7000, 00 гривень (які були сплачені за проведення експертного дослідження).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 35878,00 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати, що складаються із судового збору - 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на проведення експертного дослідження 7000,00 (сім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: