490/2996/24 29.04.2024
нп 1-кс/490/1680/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2996/24
25 квітня 2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. начальника СВ ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куничне Крижопільського району, Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який проходить військову службу на посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики в/ч НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем В/Ч 2802, перебуваючи на посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону логістики, всупереч вимог ст. 4.9.11,16.26,127 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст. 2, 4, Дисциплінарного статуту Збройних сил України, п. 7, 8, 15, 16 «Положення про порядок обліку , збереження списання і використання військового майна у Збройних силах України», затвердженого Постановою КМУ № 1225 від 04.08.2000 року, п. 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 року, п. 2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, п. 1 додатку № 1 Постанови Верховної Ради України №2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», ст. 178 Цивільного кодексу України, за невстановлених в ході досудового розслідуванні обставинах, у невстановлений в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 11.04.2024, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно. незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи корпус ручної гранати типу «Ф-1» та один підривач типу «УЗРГМ-2», які в подальшому переніс за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де почав зберігати.
Після цього ОСОБА_4 11.04.2024., реалізуючи свій корисливий намір, направлений на збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , переніс корпус ручної гранати типу «Ф-1» та один підривач типу «УЗРГМ-2» до будинку АДРЕСА_3 , де здійснив збут вищевказаного вибухового пристрою, за 4500 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, місці та часі, але не пізніше 23.04.2024, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, незаконно придбав корпус ручної гранати типу «РГН» та один підривач типу «УЗРГМ-2».
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 , діючи умисно, переніс корпус ручної гранати типу «РГН» та один підривач типу «УЗРГМ-2» за адресою: АДРЕСА_4 , які в подальшому зберігав з метою збуту. В подальшому ОСОБА_4 , 23.04.2024. реалізуючи свій корисливий намір, направлений на збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 перебуваючи у заздалегідь обумовленому місці, біля будинку АДРЕСА_3 , зустрівся з останнім, де діючи повторно збув ОСОБА_8 корпус ручної гранати типу «РГН» та один підривач типу «УЗРГМ-2», які є боєприпасами, за 1300 гривень
Дії підозрюваного ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, перенесення та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
23.04.2024 р. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 24.04.2024 р. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та вказане правопорушень відноситься до категорії тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та розуміючи можливі для нього наслідки притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім того мешкання підозрюваного є межі населеного пункту проживання свідків, та останній достовірно знаючи свідків у кримінальному провадженні шляхом умовлянь, погроз та іншими способами може незаконного впливати і схиляти останніх до незаконних дій, які можуть безпідставно виправдовувати підозрюваного, у тому числі схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують підозрюваного, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схилення до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь нього, крім того ОСОБА_4 здійснював неодноразовий продаж вибухових речовин або вибухових пристроїв, діяв усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за місцем мешкання може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також на неможливість запобігання вказаним ризикам у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав у ньому викладених.
Підозрюваний ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, пославшись на недоведеність ризиків зазначених у клопотанні.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, підтверджується даними: протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.04.2024; протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 09.04.2024; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 09.04.2024; рапорту про виявлення бойових припасів від 11.04.2024; довідки про категорію вибухонебезпечності від 11.04.2024; акту перевірки об'єкту на наявність вибухових матеріалів від 11.04.2024; довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 11.04.2024; протоколу затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 23.04.2023; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 23.04.2024; акту перевірки об'єкту на наявність вибухових матеріалів від 23.04.2024; довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 23.04.2024.
Досліджені у судовому засіданні дані у своїй сукупності є достатньо вагомими для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, згідно до Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5-328кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Також матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 , який хоча і одружений, є військовослужбовцем, до кримінальної відповідальності притягується вперше, проте утриманців не має, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, здійснював продаж бойових припасів з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану в Україні. Злочинна діяльність ОСОБА_4 при цьому була припинена лише за втручання правоохоронних органів, шляхом затримання останнього. Підозрюваний проживає в одному населеному пункті за свідком ОСОБА_8 , на даний час досудове розслідування триває, не встановлено та не допитано всіх свідків щодо обставин вказаного кримінального правопорушення, що дає обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, можливості вчинення інших кримінальних правопорушень. з огляду на обставини ймовірно ним вчиненого під час несення військової служби.
Проте, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність існування, зазначеного у клопотанні ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що такий ризик у клопотанні формально зазначений та необґрунтований, доказів існування вказаного ризику слідчому судді не надано
Враховуючи вищевикладене, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, серйозність звинувачення, пред'явленого підозрюваному, а також фактичні обставини ймовірно вчиненого під час дії воєнного стану кримінального правопорушення, повязаного з незаконним обігом вибухонебезпечних предметів, слідчий суддя приходить до висновку, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам на даній стадії кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, виходячи з обставин, викладених у підозрі, особи підозрюваного, який винуватість свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не заперечує, слідчий суддя приходить до висновку щодо необхідності визначення підозрюваному при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з триманням в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор.
Строк дії ухвали по 21 червня 2024 року включно.
Визначити розмір застави 121 120 гривень, що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області ОСОБА_4 слід негайно звільнити з - під варти.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк по 21 червня 2024 року включно обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи(залежно від стадії кримінального провадження);
- не відлучатися за межі міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);
- утриматись від спілкування за свідками у вказаному кримінальному провадженні, крім випадків участі у проведення слідчих дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1