Справа № 490/2677/24
нп 2/490/2027/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
26 квітня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за Договором про іпотечний кредит №644-04/05, укладений 19.10.2005 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 .
Згідно витягів з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб, відповідач 1 - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до території Інгульського району м. Миколаєва, а відповідач 3 - ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території Центрального району м. Миколаєва.
Згідно інформації, наданої відділом обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області, відповідач-2 ОСОБА_2 в м.Миколаєві та Миколаївській області зареєстрованим не значиться.
Згідно ч.15 ст.28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Статтею 28 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за вибором позивача, встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звертаючись до суду обрав підсудність на підставі ч.1 ст. 27 ЦПК України, тобто за правилами загальної підсудності.
Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до Договору про іпотечний кредит №644-04/05 року, сторонами даного правочину є Кредитор - ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є позивач АТ «Сенс Банк» та Позичальник - відповідач 1 - ОСОБА_1 , який зареєстрований в Інгульському районі м.Миколаєва. Відповідачі 2 та 3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є поручителями.
Крім того, як вбачається з вищевказаного Договору, виконання зобов'язань Відповідача-1 забезпечуються іпотекою предметом якої є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що також знаходиться в Інгульському районі м. Миколаєва.
Відповідно до ч.1ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Упостанові від 09 вересня 2020 року у справі N 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Упостанові від 16 лютого 2021 року у справі N 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення" з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
За такого, даний спір повинен розглядатися за місцем реєстрації відповідача 1 - ОСОБА_1 , який є позичальником і невиконання ним обов'язку по сплаті кредиту, призвело до виникнення заборгованості та за місцем нерухомого майна, яке є предметом Договору іпотеки.
У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень», застосування практики Європейського суду з прав людини , інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд , тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.379 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції /підсудності/.
За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вище викладене, матеріали позовної заяви слід передати до Ленінського районного суду м.Миколаєва.
Керуючись ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31, ч. 9 ст. 187 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Ленінського районного суду м.Миколаєва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова