Справа №521/23633/23
Провадження №2/521/1236/24
11 квітня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Бодрухіної К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на колісний транспортний засіб марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ) загальною ринковою вартістю 93 250,00 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на колісний транспортний засіб марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ) загальною ринковою вартістю 93 250,00 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ), а саме в сумі 46 625 гривень 00 копійок. Вирішити питання щодо судових витрат.
Позов обґрунтований наступними обставинами. 17.09.1995 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 шлюб між сторонами розірвано. На момент розірвання шлюбу у сторін на праві спільної сумісної власності подружжя знаходився колісний транспортний засіб марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ) загальною ринковою вартістю 93 250,00 грн. Відповідач продав автомобіль без згоди позивача. Факт продажу автомобіля підтверджується довідкою ГУНП в Одеській області № 60.8/10129 від 18.09.2023, де йдеться про те, що позивач розрізав автомобіль на частини та здав на металобрухт. У зв'язку з тим, що транспортний засіб є спільною сумісною власністю сторін, позивач бажає розділити зазначено майно між подружжям, звернувшись до суду з позовом про поділ майна. Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю, позивач хоче отримати грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості автомобіля.
Під час підготовчого провадження відповідач визнав частково позов щодо розміру компенсації в сумі 35000 грн.
Позивачем під час підготовчого провадження було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення компенсації в розмірі 35 000 грн.
Враховуючи визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в підготовчому засіданні з підстав, передбачених ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково з наступних підстав.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли в зв'язку із поділом майна подружжя, а тому регулюються Главою 8 СК України.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, зареєстрованому 17 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, актовий запис №1336, що підтверджується копією свідоцтва про одруження ( а. с.12).
Сторонами визнано, що шлюб між ними розірвано на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2019 року.
Сторонами визнано, що в період шлюбу сторони набули у власність колісний транспортний засіб марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ). Вказаний транспортний засіб був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 24).
Із інформації, яка міститься у відповіді Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, відповідач, без згоди позивача, розрізав автомобіль на частини та продав його (а. с. 23).
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч.4 ст. 71 СК України).
Аналізуючи обставини справи та норми права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що автомобіль марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ) є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та підлягає поділу в порядку ст. ст. 69-71 СК України.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідач самовільно, без згоди позивача, яка є співвласником спірного автомобіля, розпорядився спільним сумісним майном подружжя шляхом здачі на металобрухт.
Обираючи спосіб захисту своїх порушених прав, позивач заявила вимоги про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя із подальшим його поділом, шляхом визнання за відповідачем права власності на вказаний автомобіль.
На думку суду обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є неефективним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, провадження № 4-22цс20 зробила висновок про те, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання сторін шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі частини вартості транспортного засобу, який було відчужено відповідачем без згоди позивача. Так як відповідачем не спростовано презумпції спільної сумісної власності на спірний автомобіль, суд зауважує про те, що на це майно поширюється режим спільної сумісної власності. Тому, необхідність задоволення вимог про визнання автомобіля спільним сумісним майном відсутня.
Відсутня також необхідність і у задоволенні вимоги щодо визнання за відповідачем права власності на автомобіль марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ), так як вказаний автомобіль, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя припинив своє існування після здачі його на металобрухт без згоди позивача, як його співвласника.
Таким чином, єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача є стягнення на її користь з відповідача компенсації вартості транспортного засобу, в порядку ч. 4 ст. 71 СК України, яка узгоджена сторонами під час розгляду справи в розмірі 35 000 грн., в зв'язку із чим суд задовольняє позов в цій частині.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір по справі складає 1073,60 гривень, які сплачено позивачем при зверненні до суду.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті повністю визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету на користь позивача 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60-71 СК України, ст. ст. 10, 12, 19, 81, 89, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості транспортного засобу марки MITSUBISHI, моделі SIGMA, д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 року випуску (VIN НОМЕР_2 ) в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого, рішення є підставою для повернення Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, адреса місцезнаходження: вул. Садова, 1А, м. Одеса, 65023, поштова адреса Головпоштамп, а/с 92, м. Одеса, 65001, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі - 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, який було сплачено на р/р UA028999980313141206000015757, отримувач: ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101, МФО 899998, згідно квитанції № 0151510023 від 29 вересня 2023 року.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 22 квітня 2024 року.
Суддя: Ю.В. Тополева