Справа №521/2004/24
Номер провадження 3/521/2975/24
25 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 301532 від 26 січня 2024 року, 26.01.2024 року о 12 год. 55 хв., ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою, ображала, шарпала, чіплялась до поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого порушувала громадський порядок і спокій громадян, за адресою: АДРЕСА_2 .
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила.
Слід зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008р. «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Статтею 1 КУпАП передбачено, що завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецезурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян або інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До адміністративної справи в якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 301532 від 26 січня 2024 року, довідка «Армор» відносно ОСОБА_1 від 26.01.2024 року.
Суд, вивчивши матеріали справи та враховуючи прийшов до висновку, що провадження по справі слід закрити, оскільки в матеріалах справи, всупереч вимогам ст. ст. 251, 256 КУпАП, відсутні належні та допустимі докази, які би спростували або доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілої сторони. Суд позбавлений можливості всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
А так як в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні не здобуті належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, тому суд вважає, що підстав для притягнення останньої до адміністративної відповідальності не має.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 6) передбачає право на справедливий судовий розгляд. Загальні вимоги справедливості, що містяться у ст. 6, застосовуються у провадженнях щодо всіх справ.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду, визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність протиправної винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що особою, яка склала вищевказаний адміністративний протокол, всупереч ч. 2 ст. 251 КУпАП не надано належних доказів вчинення ОСОБА_1 26 січня 2024 року дрібного хуліганства, що є необхідною умовою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, а суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Тейксейра де Кастро проти Португалії" та "Шабельник проти України" неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, якщо уповноваженим органом не доведені підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.
Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що адміністративний матеріал, який надійшов до суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП, не містить належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення нею зазначеного вище адміністративного правопорушення, а в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, та недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, тому суд прийшов до висновку, що провадження по справі слід закрити за недоведенням наявності події та в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19, 62 Конституції України, ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 7, 9, 173, 247, 251, 252, 254-256, 280, 283, 284, 289 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим до апеляційного суду Одеської області через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.
С У Д Д Я: І.О. Поліщук