Справа № 521/6690/24
Номер провадження:1-кс/521/1315/24
27 квітня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024162470000544 від 26.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
Слідчий СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернулася до слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024162470000544 від 26.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 25.04.2024 року у приблизний період часу з 23:20 до 23:25 перебував спільно зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_8 біля магазину «Beer House» на АДРЕСА_1 .
Приблизно в цей проміжок часу ОСОБА_8 залишила вказану адресу та почала рухатися пішки в бік свого будинку, не бажаючи супроводу ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 почав пішки переслідувати ОСОБА_8 , не наближаючись до неї впритул, але не упускаючи її з власного поля зору. ОСОБА_8 усвідомлювала, що ОСОБА_5 її переслідує та, знаходячись біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що на АДРЕСА_2 та, не бажаючи таких дій від ОСОБА_5 , голосно вигукнула своє обурення йому.
У цей момент ОСОБА_9 йшов неподалік зазначеного магазину тим самим маршрутом, що й ОСОБА_5 з ОСОБА_8 та, почувши жіночій вигук, підбіг до останньої аби захистити її.
Така поведінка ОСОБА_9 обурила ОСОБА_5 , через що у нього, з мотивів ревнощів виник кримінально протиправний намір на спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_9 шляхом заподіяння йому тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.
Приступивши до реалізації свого кримінально протиправного наміру, діючи умисно, тобто з усвідомленням суспільної небезпечності характеру своїх дій, передбаченням їх суспільно небезпечних наслідків і бажанням їх настання, ОСОБА_5 дістав з кишені своїх штанів розкладний ніж та, утримуючи його в правій руці, завдав один удар в область живота ОСОБА_9 , чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження у виді проникаючого ножового поранення черевної порожнини, травми товстої кишки, унаслідок яких ОСОБА_9 25.04.2024 року госпіталізовано до медичної установи у напівпритомному стані.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ОСОБА_5 26.04.2024 року було затримано в порядку ст.208 КПК України.
ОСОБА_5 26.04.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: показаннями свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що 26.04.2024 ОСОБА_5 намагався з нею поспілкуватись, прийшовши до магазину, в якому вона працює, після чого вона почала тікати від нього та кричати, почувши вказані крики, до них підбіг ОСОБА_9 . Далі, вона повернулась та побачила, що ОСОБА_5 лежить на поверхні грунту та тримає в своїй правій руці предмет, схожий на ніж, а ОСОБА_9 в цей час тримався рукою за живіт; показаннями свідка ОСОБА_10 , який вказав, що 26.04.2024, перебуваючи в АДРЕСА_2 , він почув крики знайомої йому жінки на ім'я ОСОБА_11 , після чого, підбігши до вказаної жінки, він побачив, що ОСОБА_9 сидить поряд із нею та тримається за живіт, викрикуючи, що його «підрізали», при цьому, він також вказав, що побачив чоловіка, який утримуючи в руці ніж, перебігав проїжджу частину вулиці Академіка Філатова у напрямку від ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_12 , який вказав, що 26.04.2024 він також перебував по АДРЕСА_2 , де почув крики жінки, після чого, підбігши ближче, він побачив ОСОБА_9 , який перебував у зігнутому положенні та тримався руками за живіт, при цьому, поряд на поверхні ґрунту сидів невідомий йому чоловік та тримав в руці ніж, який в подальшому втік з місця; вилученим в ході проведення речовим доказом, а саме розкладним ножем, яким ОСОБА_5 міг спричинити тілесне ушкодження ОСОБА_9 .
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК.
У даному випадку, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, зазначені у клопотанні, застосувати більш м'який запобіжний захід не вбачається можливим.
Прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний зазначив, що визнає свою вину у інкримінованому йому злочині, проти клопотання слідчого заперечує, просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що має намір працювати та допомагати потерпілому. зазначив,що раніше був судимий, судимість погашена. Був одразу затриманий 25.04.2024.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, просила обрати домашній арешт, зазначивши, що підозрюваний має двох неповнолітніх дітей, ризики не доведені, вину визнає, має намір працювати та допомогти потерпілому.
Перевіривши та дослідивши надані матеріали до клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадження, спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вимогами ч.2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1, ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч. 1 ст. 276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У матеріалах клопотання достатньо наявних даних, які указують на факти, що ОСОБА_5 міг вчинити вказане у клопотанні правопорушення і такі є переконливим для суду, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
При вирішенні питання про ризики, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 , має двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що вказує на наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - є однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який буде спроможним забезпечити належну процесуальну поведінку останнього. При цьому слідчий суддя зазначає, що наявність у підозрюваного постійного місця проживання та дітей не зменшує наявних ризиків, тому відсутні підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою.
Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб в межах строку досудового розслідування з триманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 23 червня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_13 рахувати з моменту його фактичного затримання 25.04.2024 року до 23.06.2024 року включно.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1