справа № 489/2883/24
провадження №2-о/489/97/24
про передачу справи до іншого суду
29 квітня 2024 року м. Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись з матеріалами за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
У квітні 2024 року заявник звернувся до суду з заявою в якій просить встановити факт зміни прізвища в 2011 році на « ОСОБА_2 »; факт неможливості укладати договори та бути відповідачем в суді під іншим прізвищем станом на 2007 рік; визнати рішення судді Піхур О.В. у справі №761/18088/18 таким, що прийняте з порушенням процесуальних норм.
Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходить до висновку про направлення справи за підсудністю, з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження, в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною другою вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
При визначенні підсудності заяви фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, має значення саме зареєстроване місце проживання заявника, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 16.10.2019 у справі №449/1352/15-ц.
Правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003, визначені наступні терміни: - місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (абзац п'ятий статті 3 в редакції Законів від 15.08.2022 N 2518-IX).
Відповідно до частини 2 статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Аналізуючи зазначені вище положення чинного законодавства, слідує, що дана категорія справ розглядається за місцем реєстрації заявника.
Судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 при поданні матеріалів заяви до суду було зазначено адресу її місця реєстрації: АДРЕСА_1 . При цьому місцем проживання вказано: АДРЕСА_2 , та зазначено, що заявник є внутрішньо-переміщеною особою, проте жодних доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.
В свою чергу, згідно відповіді №566105 від 29.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце реєстрації заявника не знаходиться на території Інгульського району міста Миколаєва, тому заявник безпідставно звернулась з позовом до Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Згідно пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявник має зареєстроване місце проживання у місто Київ, Шевченківський район, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, а саме до Шевченківського районного суду міста Києва.
Згідно положень статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись статтями 31, 32, 258-261, 315-316 ЦПК України,
ухвалив:
Передати матеріали цивільної справи №489/2883/24 (провадження №2-о/489/97/24) за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 29.04.2024.
Суддя І.В. Коваленко