Справа № 175/2849/24
Провадження № 1-кс/175/815/24
2024 рік
17 квітня 2024 року смт Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: слідчої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої слідчого відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041440000141 про арешт майна,
До суду надійшло клопотання про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що 21 лютого 2024 року надійшло повідомлення про те, що 21 лютого 2024 року невстановлена особа, таємно, в умовах воєнного стану, здійснила крадіжку майна, за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдала матеріального збитку.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041440000141, правова кваліфікація правопорушення - ч. 4 ст. 185 КК України.
В клопотанні слідча просить накласти арешт на: автомобіль марки «Chery», моделі «Amulet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , в кузові бежевого кольору, з розбитим заднім склом; ключі від замка запалювання автомобіля марки «Chery», моделі «Amulet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_5 .
В судове засідання слідча та прокурор не з'явилися, однак від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання за їх відсутності, на задоволенні клопотання наполягає.
В судове засідання представник особи, зазначеної в клопотанні як володілець майна, не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, заявлені в клопотанні вимоги не визнає та заперечує проти накладення арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, в зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, враховуючи наведені вище положення КПК України, вбачається, що, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідного клопотання слідчий суддя зобов'язаний: сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів.
Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, в клопотанні слідчою вказано про необхідність накладення арешту на автомобіль марки «Chery», моделі «Amulet», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , в кузові бежевого кольору, з розбитим заднім склом, ключі від замка запалювання цього автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Однак, в поданому клопотанні слідчою не було обґрунтовано і наданими матеріалами не доведено, що зазначений автомобіль, ключі від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, для чого необхідно їх збереження у первісному вигляді. Як встановлено з наданих матеріалів, автомобіль вже був оглянутий слідчим, про що зазначено в протоколі огляду місця події. Тому вбачається, що в клопотанні слідчою лише формально зазначено, що автомобіль, ключі від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є доказами.
Також слід звернути увагу та те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за фактом таємного викрадення чужого майна з території, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль був оглянутий, жодного викраденого майна в ньому не було. Тому не вмотивовано та не наведено конкретних підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна - автомобіля, ключів від замка запалювання та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу оскільки вони не є ані предметом, ані засобом вчинення вказаного кримінального правопорушення.
При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в поданому клопотанні. Тобто, суд приходить до висновку, що відсутні достатні підстави для такого ступеня втручання, як застосування заходу забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на автомобіль, ключі від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оскільки вказане майно не має ознак речових доказів, накладення на нього арешту порушує право володільця майна на користуванням ним, що тягне за собою повернення даного вилученого майна.
Таким чином, вбачається, що ані слідчою, ані прокурором, на яких покладається відповідний обов'язок з доведення обґрунтованості та необхідності клопотання, не було доведено підстави необхідності накладення зазначеного в клопотанні арешту.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення клопотання та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 175, 309 КПК України, суд
В задоволенні клопотання старшої слідчої слідчого відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041440000141 про арешт майна - відмовити.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього або частини тимчасово вилученого майна.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя: