Номер провадження: 22-ц/813/3284/24
Справа № 522/12464/21
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Назарова М. В.
23.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Лупши В.В.,
учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський», відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Бузовського В.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території та комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди,
У липні 2021 року позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Будинок, в якому розташована квартира, знаходиться на балансі та обслуговується позивачем, яким надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, постачання теплової енергії та підігріву води.
Посилаючись на те, що, в порушення положень законодавства відповідач не сплачує надані ОСББ «Сабанський» послуги, у зв'язку чим виникла непогашена заборгованість у розмірі 14590 грн 32 коп, яка складається з нарахувань за послуги охорони, СДПТ, електроенергію, водопостачання, вивезення ТБО, опалення та утримання котельні, та яка з урахуванням індексу інфляції і 3 відсотків річних складає 20807 грн 66 коп, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь непогашену заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 20807,66 грн, а також судовий збір у розмірі 2270 грн.
У вересні 2021 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати дії ОСББ «Сабанський» з нарахування заборгованості за ненадані послуги з постачання теплової енергії незаконними, зобов'язати здійснити перерахунок нарахованих платежів, виключивши з них безпідставно нараховані кошти за постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, визнати бездіяльність ОСББ «Сабанський» щодо неврегулювання спірного питання у досудовому порядку, у межах своїх повноважень, зокрема, через включення спірного питання у порядок денний на розгляд загальних зборів співвласників ОСББ «Сабанський» незаконною, відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 100000 грн, завдану розповсюдженням про неї недостовірної інформації, та публічно вибачитись перед нею, розмістивши вибачення та інформацію, яка спростовує віднесення її до осіб, що мають заборгованість перед ОСББ «Сабанський» у приміщеннях загального користування, у тому числі на дошці для розміщення інформації біля ліфтів у будинку АДРЕСА_2 , на офіційному сайті ОСББ «Сабанський» та у загальній групі співвласників «Собств ОСББ Сабанський» у месенжері «Вайбер». Також просила стягнути на її користь суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , та машиномісця НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . У період з серпня 2011 року по листопад 2019 року у зв'язку з ремонтом квартири, фактичним не проживанням в ній та відсутністю теплопостачання, між нею та ОСББ «Сабанський» діяла усна домовленість про не нараховування кошти за теплопостачання, а сплату коштів за утримання котельні. Після обрання нових членів правління ОСББ «Сабанський» з листопада 2018 року, незважаючи на відсутність надання послуг теплопостачання до належної їй квартири, відповідач за зустрічним позовом почав нараховувати кошти за «опалення по площі». Врегулювати спір в досудовому порядку, шляхом направлення листів-претензій не вдалось, питання про виключення з рахунків суми за оплату опалення належній їй квартири на розгляд чергових загальних зборів співвласників ОСББ «Сабанський» не виносилось. З дня набуття права власності на квартиру вона регулярно в повній мірі сплачує всі платежі за фактично отримані послуги. Оскільки до 18 листопада 2019 року послуга з постачання теплової енергії до належній їй квартири не надавалась та про підвищення тарифів з лютого 2021 року їй не було повідомлено належним чином, участі в голосуванні на загальних зборах з приводу цього питання не приймала, лист-опитування на свою адресу не отримувала, вважає що нарахування є безпідставними. Окрім того, згоди на зарахування здійснених нею платежів за фактично спожиті комунальні послуги в рахунок погашення безпідставно нарахованого боргу за спожиту теплову енергію - не надавала. В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилається на те, що ОСББ «Сабанський» протягом трьох років здійснювало на неї психологічний тиск, шляхом створення штучного боргу з оплати житлово-комунальних послуг та зарахуванням її до осіб, які мають заборгованість перед ОСББ «Сабанський», а отже перед іншими співвласниками, що вплинуло на її здоров'я та спричинило душевні страждання, принизило публічно її честь та гідність. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.
Від представника ОСББ «Сабанський» надійшов відзив на зустрічний позов, в якому посилався на те, що ОСОБА_1 не вжила належних заходів для повідомлення ОСББ «Сабанський» про неможливість отримання послуг та, відповідно, про не нарахування за них послуг, зокрема ОСББ не отримувало заяву про тимчасове відключення від опалення у зв'язку з не проживанням або ремонтом. Крім того, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами розмір заборгованості не спростувала, та не надала відповідного контррозрахунку заборгованості. Також ОСББ «Сабанський» в період опалювального сезону було забезпечено нормальну температуру повітря у всіх приміщенням будинку, а у ОСОБА_1 були відсутні претензії щодо не забезпечення нормальної температури повітря у квартирі, наявність відхилення від яких була б підставою для проведення перерахунку за невідповідність кількісних та якісних показників послуг опалення. Отже послуги ОСББ були надані в повному обсязі, а нарахована відповідачу, відповідно до договору опалення та нормативно-правових актів розподілена частка загального виробленої теплової енергії на будинок підлягає сплаті відповідачем.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на первісний позов, в якому просила відмовити у задоволенні в повному обсязі та надала відповідь на відзив за зустрічним позовом, в яких посилалась на те, що з моменту набуття права власності на квартиру нею сплачувались всі нараховані платежі за фактично отримані послуги. Посилання ОСББ «Сабанський» на те, що йому було невідомо про відсутність постачання до її квартири теплової енергії є безпідставним, оскільки щорічне підключення споживачів до будинкової системи опалення здійснюється уповноваженим правлінням технічним спеціалістом ОСББ, який підключає теплову енергію до кожного приміщення при обов'язковій присутності власника та повинен скласти відповідний документ. Підтвердженням не проживання ОСОБА_1 в квартирі до 24 листопада 2019 року, а отже - не споживання комунальних послуг, є квитанції по оплаті житлово-комунальних послуг, з яких видно різницю в кількості спожитих комунальних послуг. Посилання представника ОСББ у своєму відзиві на зустрічний позов на норми законодавства про комерційний облік теплової енергії, у тому числі розподільного обліку послуг з постачання теплової енергії, не можуть регулювати відносини, які виникли між ОСББ та ОСОБА_1 , оскільки ОСББ є виконавцем послуг з постачання теплової енергії за допомогою автономної системи опалення (дахової котельні).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території та комунальні послуги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» заборгованість за утримання будинку, прибудинкової території та комунальні послуги за період 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 20807,66 грн.
Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення повністю, ухвалити нове рішення, яким у позові Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території та комунальні послуги відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що послуги ОСББ «Сабанський» надані в повному обсязі, а нарахована ОСОБА_1 відповідно до договору опалення та нормативно- правових актів розподілена частка загального виробленої теплової енергії на будинок є передчасними, не відповідають обставинам справи та наданим доказам; між ОСОБА_1 та ОСББ «Сабанський» будь-яких договорів щодо постачання опалення не було підписано, послуги з теплопостачання в частині «опалення по площі» ОСОБА_1 не надавалися взагалі, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом відсутні підстави для оплати не наданих послуг.
Крім того, зазначає, що положення ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не містять конкретних вимог щодо змісту такої претензії, а тому листи - претензії ОСОБА_1 можуть вважатися належними та допустимими доказами по даній справі, однак не були досліджені судом першої інстанції, у зв'язку з чим прийнято рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.
До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини в сфері газопостачання, в той момент коли предметом позову даного позову є спір про надання послуг з теплопостачання.
Також, скаржник звертає увагу суду, що ОСББ «Сабанський» не є оператором газорозподільних мереж, більш того ОСББ не надає співвласникам жодних послуг, у тому числі житло-комунальних, ОСББ не може бути виконавцем послуг у відносинах із співвласниками, оскільки ОСББ має статус неприбуткової організації та не має на меті отримання прибутку, а лише збирає та акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати, які ОСББ здійснює відповідно до статуту й затвердженого кошторису; позивач неправомірно зарахував сплачені ОСОБА_1 кошти за нараховані платежі, щодо яких відсутній спір.
Оскільки заборгованість зі сплати за спожиті нею послуги відсутня, вважає, що 3% річних та індекс інфляції є похідною вимогою, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що протягом трьох років щодо неї з боку правління ОСББ «Сабанський» здійснювався психологічний тиск, який відображався у порушенні чесного імені та ділової репутації через зарахування її до осіб, які мають заборгованість перед ОСББ «Сабанський». Через безпідставного віднесення ОСОБА_1 до так званих боржників погіршало взаємовідносини зі співвласниками, через що вона переживала та досі переживає значні душевні страждання. Внаслідок страждань у ОСОБА_1 загострилися хронічні захворювання, що спричинило серйозні складнощі, змінило її звичайний лад життя. ОСББ «Сабанський» влаштувало психологічний тиск на ОСОБА_1 та знущання шляхом збирання щодо неї інформації про місце роботи, посаду та розмістивши все це у загальній групі співвласників «Сабанський» у месенджері «Вайбер».
Від представника ОСББ «Сабанський» - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, надуманими та безпідставними, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року законним та обґрунтованим та таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів звернення позивача до відповідача із заявами, зокрема, про тимчасове відключення від опалення, в зв'язку із не проживанням або ремонтними роботами, та відповідно не нарахуванням відповідної плати за комунальної послуги. Крім того, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами розмір заборгованості не спростувала, та не надала відповідного контррозрахунку заборгованості, не надала допустимих та переконливих доказів неправомірності дій ОСББ «Сабанський» щодо нарахування та /або не надання послуг. ОСББ «Сабанський» в період опалювального сезону було забезпечено нормальну температуру повітря у всіх приміщенням будинку, а у ОСОБА_1 були відсутні претензії щодо не забезпечення нормальної температури повітря у квартирі, наявність відхилення від яких була б підставою для проведення перерахунку за невідповідність кількісних та якісних показників послуг опалення. Докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, не доводять ті обставини, на які посилається позивач, вважає ці обставини недоведеними, що виключає можливість задоволення позову. Тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник ОСББ «Сабанський» апеляційну скаргу не визнала.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно до витягів № 31099359 від 26 серпня 2021 року та № 33016360 від 30 січня 2012 року про державну реєстрацію прав КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (а.с. 52, т. 2).
Балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сабанський», який здійснює обслуговування будинку. ОСББ «Сабанський» було створено з метою забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території та діє у відповідності до законодавства України та Статуту, який зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міськради 22 квітня 2011 року (нова редакція Статуту прийнята загальними зборами членів ОСББ 30 червня 2016 року) (а.с. 10-19, 20, т.1).
З листопада 2018 року по квітень 2019 року ОСББ «Сабанський» почало нараховувати ОСОБА_1 кошти за користування тепловою енергією, у загальному розмірі 11404 грн 73 коп. (а.с. 59-60, т. 3).
ОСОБА_1 неодноразово зверталась з листами-претензіями до правління ОСББ «Сабанський», в яких просила здійснити перерахунок та виключити з квитанцій оплату комунальних послуг за постачання теплової енергії, оскільки ця послуга їй не надається (а.с. 120, т. 2; а.с. 33-34, т. 3; а.с. 40, т. 3; а.с. 77-83, т.3 ).
З листопада 2018 року ОСОБА_4 сплачує нараховані ОСББ «Сабанський» кошти за житлово-комунальні послуги не в повному обсязі (а.с. 59-68, т. 3).
20 листопада 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 ООО «Інвест-Монтаж» було здійснено установку квартирного вузла обліку теплової енергії в житловому будинку (а.с. 204-214, т. 3).
З лютого 2021 року по березень 2021 року ОСББ «Сабанський» погашав виниклу у ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року за рахунок сплачених нею коштів, не зважаючи на призначення платежу (а.с. 71-72, т. 3).
За період з 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 20807 грн 66 коп, що складається з суми заборгованості 14590,32 грн, 3% річних та інфляційних втрат 6217,34 грн (а.с. 66, т. 1), про стягнення яких заявлено позивачем.
Правовідносини сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, регламентуються такими правовим нормами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію, згідно з законом.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що, залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з положеннями ст. 19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які, залежно від цивільно-правових угод, можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-III, згідно зі статтею 1 якого, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2866-III основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі статтею 10 Закону № 2866-III вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Статтею 15 Закону № 2866-III співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов'язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону №417-VIII.
Згідно зі статтею 23 Закону № 2866-III внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
За частиною другою статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону № 417-VIII витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону № 417-VIII.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Слід врахувати, що за приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями», які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2, 6 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено,що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційнодо площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається заметодикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Пунктом 28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (чинних на момент здійснення нарахувань) встановлено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
«Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затверджена наказом Мінбуду від 31 жовтня 2006 року № 359 та зареєстрована в Мінюсті України 27 листопада 2006 року за N 1237/13111, яка застосовується з розробленими Мінжитлокомунгоспом спільно з Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу, Інститутом соціально-економічних стратегій з метою роз'яснення та доповнення викладених розрахунків кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування (МЗК) багатоквартирних будинків, при різних варіантах технічних рішень системи обліку тепло споживання рекомендаціями.
Відповідно до Правил № 630 з урахуванням відсильної норми на Методику та Рекомендації, нарахування вартості послуг з опалення здійснюється у наступному порядку: у разі встановлення квартирних засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з показаннями та з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках.
Згідно п. 2.13. Методики та п .2.3 Рекомендацій, якщо системою будинкового комерційного обліку теплової енергії не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплової енергії, кількість теплової енергії на опалення всіх МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.
Одночасно, за приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Проаналізувавши вказані норми законодавства, положення статуту позивача, а також надавши оцінку рішенням загальних зборів ОСББ, оформленими протоколами № б/н від 22 лютого 2018 року, № б/н від 21 квітня 2018 року, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, а також перевіривши розрахунок заборгованості з внесків, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем відповідачці за період з 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території та комунальні послуги у розмірі 20 807 грн 86 коп., що складається з суми заборгованості 14590,32 та 3 % річних та інфляційних втрат 6217,34 грн.
ОСОБА_1 не спростовано надані теплопостачальною організацією розрахунки заборгованості з надання послуг теплопостачання за період з 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року, а також нараховані 3 % річних та інфляційних втрат, який наявний в матеріалах справи.
Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги з централізованого опалення із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Судом не встановлено оскарження та визнання недійсними рішень позивача, оформлених зазначеними протоколами.
У відповідності до частини 6 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Щодо доводів апеляційної скарги, що листи - претензії ОСОБА_1 вважаються належними та допустимими доказами, які не були досліджені судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20 листопада 2019 у справі № 640/18143/16-ц, факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, що, у свою чергу, є порушенням умов договору у розумінні ст. 526, 530 ЦК України, повинен бути зафіксований належним чином.
Зокрема, ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.
Крім того, нормою ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIII встановлено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року № 70 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі». У цьому Порядку вказано, що у разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, проводиться перерахунок протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії).
При цьому, у своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц, Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надані відповідачем листи претензії про неналежне надання або ненадання послуг, що містяться в матеріалах справи, не підтверджують ненадання або неповне надання послуг за оспорюваний відповідачкою період.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини справи, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено факту ненадання ОСББ «Сабанський» житлово-комунальних послуг або надання їх не в повному обсязі.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин, зокрема, щодо постачання теплової енергії з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 2189-VIII.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі N 751/3840/15-ц (провадження N 14-280цс18) та від 06 грудня 2023 року № 212/10834/21.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що ОСББ «Сабанський» не є оператором газорозподільних мереж, не надає співвласникам жодних послуг, у тому числі житло-комунальних, не може бути виконавцем послуг у відносинах із співвласниками, оскільки має статус неприбуткової організації та не має на меті отримання прибутку, а лише збирає та акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати, які ОСББ здійснює відповідно до статуту й затвердженого кошторису, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно ч. 1 ст. 14 цього ж Закону за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:
1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);
2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);
3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
У частині 4 цієї ж статті Закону визначено, що колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку.
Такою уповноваженою особою може бути, зокрема, уповноважений орган управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку; інша фізична чи юридична особа, уповноважена рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку).
Отже, законодавством визначено особливості укладання договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку з виконавцями відповідної комунальної послуги, відповідно до яких договори можуть бути як індивідувальними (укладені кожним співвласником самостійно), так і колективними (укладені від імені співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою), а також об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем, що свідчить про наявність законних підстав для укладення ОСББ договорів про надання комунальних послуг від імені співвласників багатоквартирного будинку.
У статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведено перелік житлово-комунальних послуг.
Так, до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
З наведених підстав, до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини, в тому числі в сфері газопостачання, оскільки послуги з постачання та розподілу природного газу є комунальними послугами, стягнення вартості яких є предметом даного позову, що спростовує доводи відповідачки в наведеній частині.
Як спростовує доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зарахувань сплачених відповідачкою коштів за нараховані платежі, щодо яких відсутній спір, оскільки предметом спору є не лише стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Щодо доводів ОСОБА_1 про непроживання у квартирі та як наслідок неможливості отримання послуг з теплопостачання, колегія суддів зазначає, що непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі, а також не встановлення приладу обліку, тощо не звільніє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц.
Таким чином, ОСББ «Сабанський», яке створено власниками квартир в будинку АДРЕСА_2 , з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління вказаним житловим будинком та несло витрати по його утриманню, а відповідачка, яка є власником квартири АДРЕСА_4 не відмовлялась від житлово-комунальних послуг, отримувала їх та не оплачувала їх вартість, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості за період з 30 квітня 2020 року по 31 травня 2021 року.
Інші наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи, були предметом дослідження судом першої, який надав їм належну правову оцінку, тому апеляційний дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Знову посилаючись на це, заявник таким чином намагається досягти повторної оцінки доказів та нового вирішення спору на свою користь, що суперечить принципу правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду.
Отже, інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана відповідачем апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 26 квітня 2024 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко