Справа № 953/20099/20
н/п 2/953/125/24
28 березня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
04 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі: відповідач) з позовом про визнання за ним права власності: на 1/2 частини кв. АДРЕСА_1 ; на 1/2 частинку житлового будинку АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1802 га розташованою по АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину автомобіля «Hyundai Sonata», р.н. НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля «МАЗ 975830-3012», р.н. НОМЕР_2 ; на 1/2 частину автомобіля «МАЗ 9758» (Н/ПР-Цистерна-Е), р.р. НОМЕР_3 ; на 1/2 частину автомобіля МАЗ 543208 (сідловий тягач-У), р.н. НОМЕР_4 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на укладення 16.10.1981 р. шлюбу із відповідачем, придбання у період сумісного проживання вищезазначеного майна, не складення сімейного життя, та як наслідок розірвання 07.08.2019 шлюбу, а також відсутності згоди відповідача щодо мирного врегулювання питання про поділ спільного майна, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
12.02.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі відрите, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
19.08.2021 відповідачем подана зустрічна позовна заява, відповідно до змісту якої вона підтверджувала придбання спірного майна під час перебування у шлюбі за спільні кошти сторін, проте пропонувала свій варіант розподілу майна.
29.01.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова зустрічна позовна заява повернута.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились, позивач та його представник подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідач та його представник - причину неявки не сповістили.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Клопотань про відкладення від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.
Таким чином, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, відсутні підстави для відкладення розгляду справи, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
16.10.1981 р. сторони зареєстрували шлюб, який у подальшому було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.08.2019р.
Сторони підтверджують, що у період шлюбу ними за спільні кошти було придбано наступне майно:
- 07.03.2006 р. житловий будинок АДРЕСА_2 , належну до нього земельну ділянку площею 0,1802 га, розташованої за тією ж адресою, наданої для індивідуального житлового будівництва, право власності якої оформлено на відповідача, про що свідчить Договір купівлі-продажу від 07.03.2006р., Витяг з державного реєстру правочинів від 07.03.2006 р., реєстраційне посвідчення від 06.10.2007р.,
- 07.06.2006 р. кв. АДРЕСА_1 , право власності якої також оформлено на відповідача, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 231013934 від 04.11.2020;
- 26.10.2007 р. автомобіль марки «МАЗ», моделі «543208», тип - сідловий тягач-Е., номер шасі і кузова НОМЕР_5 , колір сірий, р.н. НОМЕР_4 , 2000 р.в., право власності зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , листом ТСЦ № 6344 за 31/20/4 від 10.01.2020р.;
- 26.10.2007 р. автомобіль марки «МАЗ» моделі «9758», тип - Н/НР-Цистерна-Е, номер шасі НОМЕР_7 , колір синій, р.н. НОМЕР_3 , право власності зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , листом ТСЦ № 6344 за 31/20/4 від 10.01.2020р.;
- 28.11.2008 р. автомобіль марки «МАЗ» модель «975830-3012», тип Н/Причіп Бортовий -Е, номер шасі НОМЕР_9 , колір червоний, р.н. НОМЕР_2 , право власності зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , листом ТСЦ № 6344 за 31/20/4 від 10.01.2020р.;
- 08.02.2011р. автомобіль марки ««Hyundai» модель «Sonata»,тип легковий седан -В, номер шасі НОМЕР_11 , колір білий, р.н. НОМЕР_1 , право власності зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 , листом ТСЦ № 6344 за 31/20/4 від 10.01.2020р.
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Приписами ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя. Презумпція спільності права власності на майно набуте подружжям у шлюбі, може бути спростована одним із подружжя, на якого і покладається тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції.
В даному випадку, сторони визнають, що спірне майно придбане за спільні кошти в період шлюбу.
Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Правилами статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1, ч.2 ст.71 СК України) або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).
Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім'ї чи на її потреби.
Отже, ст.60 СК України та ст.368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Викладене узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.
Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Зазначена норма не забороняє подружжю припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно і встановити право спільної часткової власності подружжя на нього відповідно до ст.64 СК України.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 9 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За доведеності наявними в матеріалах справи доказами придбання спірного майна під час шлюбу за спільні кошти, та належності сторонам на праві спільної сумісної власності, відсутності підстав для відступу рівності часток, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на частину заявленого майна.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності:
- на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частину автомобіля марки «МАЗ», модель «543208», типу - сідловий тягач-Е., номер шасі і кузова НОМЕР_5 , сірого кольору, р.н. НОМЕР_4 , 2000 р.в.;
- на 1/2 частину автомобіля марки «МАЗ» модель «9758», типу - Н/НР-Цистерна-Е, номер шасі НОМЕР_7 , синього кольору, р.н. НОМЕР_3 ;
- на 1/2 частину автомобіля марки «МАЗ» модель «975830-3012», типу - Н/Причіп Бортовий -Е, номер шасі НОМЕР_9 , червоного кольору, р.н. НОМЕР_2 ;
- на 1/2 частину автомобіля марки ««Hyundai», модель «Sonata», тип - легковий седан -В, номер шасі НОМЕР_11 , білого кольору, р.н. НОМЕР_1 .
Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_13 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКОПП НОМЕР_14 , АДРЕСА_3 .
Суддя -