С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 1-кс/760/4264/24
В справі 760/9117/24
І. Вступна частина
23 квітня 2024 року
слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено 15.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000033, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
ІІ. Мотивувальна частина
Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024101110000033 від 15.01.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 438 КК України.
Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , слідчий обгрунтовує наступним.
Зазначає, що в межах досудового розслідування встановлено, що окуповане внаслідок воєнних дій смт. Димер Вишгородського району Київської області в період часу з 25.02.2022 по 31.03.2022 перебувало під контролем ЗС РФ та інших військових формувань РФ. При цьому, окремі військовослужбовці Російської Федерації, діючи умисно, перебуваючи на території Вишгородського району Київської області, де велись воєнні дії, всупереч порядку додержання законів та звичаїв війни, визначених ст. ст. 28, 46 Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, ст. 3, 31, 32, 33, 147 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 та ст. ст. 11, 51, 52, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) здійснювали жорстоке поводження та грабували місцеве населення, а саме: відбирали у цивільних осіб приватне майно, при цьому усвідомлюючи те, що відібране майно не може бути використано у військових цілях, а було відібране з метою особистої наживи.
Так, на початку березня 2002 року у військовослужбовця ЗС РФ, громадянина РФ ОСОБА_6 , в період тимчасової окупації Київської області, перебуваючи на території окупованого ЗС РФ Вишгородського району Київської області, виник злочинний умисел, спрямований на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, на території селища міського типу Димер Вишгородського району Київської області.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, перебуваючи у складі 64 окремої мотострілецької бригади 35 загальновійськової армії Східного ВО, військової частини № НОМЕР_2 (місце постійної дислокації - Князе-Волконське , Хабаровський край. ), що діяв на користь та в підпорядкуванні невстановлених військовослужбовців ЗС РФ, знаходячись на тимчасово окупованій ЗС РФ території зокрема, на території селища міського типу Димер Вишгородського району Київської області, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, близько 11-12 години 00 хвилин, 09-10 березня 2022 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, на військовому вантажному автомобілі марки «КАМАЗ» з позначенням літерою «V» на капоті та дверях, будучи озброєним автоматичною зброєю та одягненим у військову форму без розпізнавальних знаків, прибув до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , у вказану дату та місці, разом з іншими невстановленими військовослужбовцями, після проведення розмови з ОСОБА_8 звинуватили останнього у тому, що він коригувальник та, переконавшись, що ОСОБА_8 є цивільною особою, не приймає участі у збройному конфлікті та у якого відсутня зброя, знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження з ним, в порушення вимог ст. ст. 3, 27, 31-33, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ст. 51, п. а.2) ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977 року), реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме на спричинення катування (тортур) потерпілому,застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство та наніс удар прикладом автомата останньому в спину, після чого потерпілий впав на землю біля входу до під'їзду будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяв останньому сильного фізичного болю з метою покарати його за невизнання співпраці з ЗСУ.
У подальшому, як стверджує слідчий, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими військовослужбовцями продовжили наносити удари ногами та прикладами автоматів по тілу і голові потерпілого, який лежав на землі біля входу до будинку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних підшкірних гематом, множинних переломів ребр з обох сторін (більше двох), забою м'яких тканин голови, спини, грудної клітини, поперекового відділу, стегон, гомілок, що за сукупністю відноситься до легких тілесних ушкоджень та середнього ступеню тяжкості.
Своїми умисними діями, що виразились у здійсненні катування (тортур) ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , на думку органу досудового розслідування, вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, чим порушив вимоги ст. ст. 3, 27, 31-33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Слідчий зазначає, що 03.04.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. Того ж дня , у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України, повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 на 10.04.2024, 11.04.2024, 12.04.2024 опубліковані в загальнодержавному засобі масової інформації - «Урядовий кур'єр», однак підозрюваний до слідчого управління не з'явився.
Одночасно із цим, 03.04.2024 у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 на 10.04.2024, 11.04.2024 та 12.04.2024 опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак підозрюваний за вказаними викликами не з'явився.
Слідчий вказує, що згідно з інформацією наданою оперативним підрозділом, громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на території Російської Федерації або на тимчасово окупованих територіях України.
Станом на теперішній час, будь-яких відповідей на належне повідомлення про підозру до органу досудового розслідування від ОСОБА_6 не надходило, що свідчить про його умисне ухилення від органів досудового розслідування.
15.04.2024 підозрюваного ОСОБА_6 , як зазначено в клопотанні, оголошено в державний та в міжнародний розшук.
У зв'язку з викладеним слідчий просить надати дозвіл на здійснення відносно ОСОБА_6 спеціального досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги клопотання.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що здійснення спеціального досудового розслідування порушуватиме права підозрюваного на захист, на безпосередню участь у кримінальному провадженні щодо нього, обмежуватиме його права на ознайомлення з матеріалами провадження, подання своїх доказів.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши надані сторонами матеріали, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22024101110000033, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2024, в межах якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У відповідності до вимог ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених ст. 438 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Частиною 2 ст. 297-1 КПК України передбачено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 297-1 КПК України, здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п. 20-1 перехідних положень КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 365, 368, 368-2, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Частиною п'ятою статті 139 цього Кодексу серед іншого встановлено, що, ухилення від явки на виклик слідчого (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, за результатами розслідування кримінального провадження 03.04.2024 прокурором було погоджено складене слідчим повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Зазначене повідомлення про підозру перекладене російською мовою та доведене до відома ОСОБА_6 шляхом публікації його газеті «Урядовий Кур'єр» 03 квітня 2024 року №68 (7728) та на сайті Офісу Генерального прокурора.
Досліджені слідчим суддею матеріали клопотання беззаперечно свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000033 від 15.01.2024 стосовно ОСОБА_6
ІІІ. Резолютивна частина
Керуючись ст. 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя ухвалив:
1.Надати дозвіл на здійснення в рамках кримінального провадження № 22024101110000033 від 15.01.2024 спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: