Справа № 569/10133/21
(додаткове)
23 квітня 2024 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
за участю представника заявника - адвоката Мартинова О.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рівне заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Мартинова О.Ю. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 569/10133/21 за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2021 року позовні вимоги ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено повністю.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2023 року заочне рішення від 10 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
15.09.2023 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником позивача за довіреністю Голубєвою З.В. подано письмове клопотання, в якому просить суд замінити первісного відповідача - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_4 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.10.2023 року замінено відповідача - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) по справі № 569/10133/21 за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.03.2024 року позовні вимоги ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено повністю.
21.03.2024 року через підсистему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 - адвокатом Мартиновим О.Ю. подано заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 569/10133/21 про стягнення з ТОВ «Рівнетеплоенерго» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за надання правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. До заяви долучено копію ордеру, Акт виконаних робіт, Договір Муленко.
25.03.2024 через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником позивача - ОСОБА_1 подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить відмовити в її задоволенні. Вказує, що відповідно до п. 5 ст. 51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Станом на момент подачі первісного позову в рамках справи № 569/10133/21 позивач, як зазначав у клопотанні про заміну неналежного відповідача № 03-05 від 13.09.2023 року «Особовий рахунок, відкритий за адресою: АДРЕСА_2 після купівлі-продажу нерухомого майна за вказаною адресою, не був переоформлений ні відповідачем - ОСОБА_2 , ні новим власником - ОСОБА_4 , чим було порушено п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ. А тому, ТОВ «Рівнетеплоенерго» не знало і не могло знати про те, що ОСОБА_4 є належним відповідачем за поданим позовом.
На підставі вищезазначених обставин Товариство про зміну власників довідалось із заяви про перегляд заочного рішення з доданого до неї Договору купівлі-продажу від 19.10.2017 року. В зв'язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Представник заявника - адвокат Мартинов О.Ю. в судовому засіданні підтримав заяву, з підстав викладених у ній, просить її задоволити.
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні вказаної заяви з підстав викладених у запереченнях на заяву.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2021 року позовні вимоги ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено повністю.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2023 року заочне рішення від 10 листопада 2021 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
15.09.2023 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником позивача за довіреністю Голубєвою З.В. подано письмове клопотання, в якому просить суд замінити первісного відповідача - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_4 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.10.2023 року замінено відповідача - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) по справі № 569/10133/21 за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.03.2024 року позовні вимоги ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено повністю.
Судом встановлено, що про зміну власників нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , споживачами/власниками вказаного нерухомого майна не було здійснено інформування позивача передбаченого, відповідно до вимог п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже, дії позивача були обґрунтованими щодо звернення до суду з позовом до первісного відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
14.09.2023 року представником позивача було направлено ОСОБА_2 та її представнику - адвоката Мартинову О.Ю. клопотання про заміну неналежного відповідача з додатками від 13.09.2023 року.
За період часу з 14.09.2023 року по 19.10.2023 року ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Мартиновим О.Ю. не було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ними внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.10.2023 року замінено відповідача - ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) по справі № 569/10133/21 за позовом ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Питання про розподіл судових витрат в ухвалі про заміну неналежного відповідача не було вирішено зважаючи на відсутність заявленої вимоги про компенсацію судових витрат.
Представник заявника - адвокат Мартинов О.Ю. у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення по справі № 569/10133/21 вказує як на підставу для покладення судових витрат на позивача п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
19.03.2024 року по справі № 569/10133/21 було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено.
Позовні вимоги у межах справи після заміни належного відповідача до ОСОБА_2 не висувались (не є предметом розгляду), відтак підстави для покладення судових витрат на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за наслідками відмови у позові до ОСОБА_2 відсутні
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Що стосується складності справи та виконаних представником заявника робіт в межах справи № 569/10133/21 представником ОСОБА_2 - адвокатом Мартиновим О.Ю. було написано заяву про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду від 10.11.2021 року, відзив на позовну заяву та він був присутнім на одному судовому засіданні.
Тому заявлений розмір на відшкодування правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн. за присутність на одному судовому засіданні та написання двох документів є надмірною та необґрунтованою.
Ціна позову не є співмірною з розміром, які представник заявника хоче стягнути як витрати на правову допомогу адвоката, оскільки ціна позову складає 48 867,93 грн., а представник ОСОБА_2 - адвокат Мартинов О.Ю. просить стягнути з ТОВ «Рівнетеплоенерго» судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі - 10 000,00 грн.
Представником ОСОБА_2 - адвокатом Мартиновим О.Ю. не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. Тому обсяг наданих послуг адвокатом в суді не відповідає критерію реальності таких витрат.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/1654/19, зазначив, що оцінюючи обґрунтованість заяви Відповідача, заперечення та відзиву позивача, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою. При цьому колегія суддів погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у Касаційному господарському суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.
Схожа позиція, щодо обґрунтованості та реальності витрат на правничу допомогу висловлена в Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 року.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/WestAllianceLimited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представник позивача ОСОБА_1 вважає, що розмір заявлених представником ОСОБА_2 - адвокатом Мартиновим О.Ю. витрат на правничу допомогу необґрунтований та неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до підпункту 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - ч. 1 ст. 133 ЦПК України.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу - п. 10 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами - частина 2 статті 137 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати - пункт 6 частини 1 статті 264 ЦПК України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Мартинова О.Ю. та в порядку ст. 270 ЦПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правничої допомоги в сумі 5 000 грн. 00 коп., яка буде співмірною з обсягом наданої адвокатом правничої допомоги і складністю справи.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 127, 263-265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Мартинова О.Ю. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Рівнетеплоенерго» (р/р НОМЕР_1 IBAN: НОМЕР_2 в Філії - Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, код за ЄДРПОУ 36598008 ТОВ «Рівнетеплоенерго») на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ТОВ «Рівнетеплоенерго» (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ - 36598008).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ).
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.