Справа № 361/4315/23
Провадження № 2/361/962/24
12.04.2024
(ЗАОЧНЕ)
12 квітня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
31 травня 2023 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом у якому просила суд стягнути на її користь з відповідача суму грошових коштів у розмірі 848 227,15 грн.
та судові витрати.
Свій позов обґрунтовувала тим, що 04 лютого 2021 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 576391,00 гривень, строком на 24 місяці. Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконала, позивач змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Позивач зазначає, що розрахунок заборгованості 3% річних в період з 01 березня 2021 по 15 травня 2023 року становить 38183,93 гривень, індекс інфляції за період з 01 березня 2021 року по 15 травня 2023 року становить 233652,22 гривень.
Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за укладеним договоромпозики становить 848 227,15 гривень, яка складається з: тіла 576391,00 гривень, 3% річних 38183,93 гривень, інфляційне збільшення 233652, 22 гривень.
06 червня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2023 року.
22 листопада 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, пояснення надала аналогічні змісту позовної заяви.
Будучи належним чином повідомленим, відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 лютого 2021 року ОСОБА_3 отримала у позику у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 576391,00 гривень, що за курсом складає як зазначено у розписці 20585 доларів США курс 28 грн., що підтверджується розпискою, яку власноруч написала ОСОБА_4 . Відповідач зобов'язувалась повернути борг протягом 24 місяців починаючи із березня 2021 року. Також у розписці зазначено, що в разі не своєчасної виплати боргу відсоток складає 2% від суми боргу.
Як вбачається із матеріалів справи відсутні докази належного виконання зобов'язання, а тому у відповідача виник обов'язок повернути борг в розмірі 576391 грн. 00 коп.
Щодо суми заборгованості по відсоткам, то вона відповідно до умов зазначений у розписці складає 2 % від суми боргу, тобто 576391,00 х 2% = 11527,82 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.
У ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом норм ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із розписки вона складена 04 лютого 2021 року, строк повернення згідно умов визначених у ній 24 місяці, тобто до 04 лютого 2023 року, оскільки борг не був повернути, тому інфляційні нарахування за період з 04.02.2023 року по 15.05.2023 року складають 13919, 39 грн.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки розпискою передбачено сплата 2% від суми боргу, то в частині стягнення 3% річних суд відмовляє.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд приходить до висновку, про стягнення із відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у сумі 6018 грн. 38 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263 - 265, 280 ЦПК України , суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за тілом в розмірі 576391 грн. 00 коп., відсотки за договором позики від 04.02.2021 рок в розмірі 11527 грн. 82 коп. за період з 04.02.2023 року, інфляційні нарахування за період з 04.02.2023 року по 15.05.2023 року в розмірі 13919 грн. 39 коп., всього суму боргу в розмірі 601838 грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6018 грн. 38 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.