26 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5698/23 пров. № А/857/24558/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (суддя - Мандзій О.П., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 13.11.2023),
в адміністративній справі №500/5698/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078; 3) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у строк 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, на підставі ч.3 ст.123 КАС України, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 800 грн.. У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що позивачем пропущено визначений спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду із вказаним позовом, при цьому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України. Позивачу необхідно було надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Апелянт також вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. При тому питання індексації - різниці позивачем не піднімалось.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить змінити оскаржене рішення суду від 13.11.2023 року шляхом внесення змін до резолютивної та мотивувальної частини рішення у відповідності до позовних вимог ОСОБА_1 , виклавши абзац 4 в редакції згідно заявлених позовних вимог позивача - "Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2018 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.". Решту резолютивної частини рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято за повно з'ясованими обставинами, що мають значення для справи та без порушень норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 16.06.2014 по 01.08.2023 проходив службу в Головному управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області.
Згідно витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області від 01.08.2023 №342-НК/64 позивача виключено із списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 01.08.2023 (а.с. 7, 32).
03.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базового місяця з урахуванням відрахувань (а.с. 8).
За результатом розгляду вказаної заяви Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області листом №64 001-4244/64 14 від 29.08.2023 повідомило позивача про те, що виплата індексації в кошторисні призначення з 01.01.2016 по 31.12.2018 не передбачалась, а тому не буда здійснена (а.с. 9).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача у не нарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст.19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно ч.2 ст.19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Апеляційний суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Таким чином, відносно способу захисту порушеного права, колегія суддів враховує, що згідно із ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В апеляційній скарзі відповідач оспорює те, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не здійснював позивачу нарахування та виплату індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року до 31.12.2018 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за вказаний період.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно врахував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Суд враховує, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
У цьому контексті суд першої інстанції вірно зауважим, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Вказане відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за вказаний період.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом враховується, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача-суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій/бездіяльності чи законність прийнятих рішень.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за спірний період, а тому прийняв вірне рішення, зокрема, про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078, що не спростовано доводами апеляційної скарги з огляду на наведену вище мотивацію.
Відносно аргументів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч.5 ст.122 КАС України, то суд не приймає їх до уваги з огляду на таке.
Відповідно до положень частин 1-3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Колегія суддів зауважує, що спеціальним законодавством не віднесено індексацію до складу грошового забезпечення, однак Закон України «Про оплату праці» відносить індексацію як компенсаційну виплату до структури заробітної плати (стаття 2).
Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати і до правовідносин щодо перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
Тобто, у вказаній справі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, у даній правовій ситуації перебіг тримісячного строку звернення до суду, установленого названою статтею Кодексу законів про працю України, має обчислюватись з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, тобто з 19.07.2022.
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з нездійсненням відповідачем виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Позивач ОСОБА_1 з 16.06.2014 по 01.08.2023 проходив службу в Головному управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області та згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області від 01.08.2023 №342-НК/64 виключений з списків особового складу і знятий з усіх видів забезпечення з 01.08.2023.
03.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базового місяця з урахуванням відрахувань.
За результатом розгляду заяви позивача від 03.08.2023 відповідач листом №64 001-4244/64 14 від 29.08.2023 повідомив позивача про те, що виплата індексації в кошторисні призначення з 01.01.2016 по 31.12.2018 не передбачалась, а тому не буда здійснена.
З позовною заявою у вказаній справі ОСОБА_1 звернувся до суду 05.09.2023, надіславши таку засобами поштового зв'язку 05.09.2023, тобто з дотриманням тримісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.233 КЗпП України.
Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги у переглянутій частині оскарженого рішення висновків суду не спростовують, а зводяться до власного тлумачення правових норм, якими врегульовані спірні правовідносини.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі №500/5698/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль