26 квітня 2024 року справа № 580/2113/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Воронов Р.С. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (258015, м. Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, 25) в якому просить:
-визнати протиправною відмову Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, викладену у листі №0-7/6.1/3501-24/3501.4/40-24 від 13.02.2024 у прийнятті від ОСОБА_1 декларації від 16.01.2024 про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
-зобов'язати Центрально-Південне міжрегіонального управління Державної міграційної служби прийняти від ОСОБА_1 декларацію від 16.01.2024 про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
-стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.08.2020 набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Одночасно позивач зобов'язався протягом 2 років припинити громадянство російської федерації відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України» та надати документи на підтвердження припинення громадянства російської федерації. Відповідна процедура припинення громадянства особами, які проживають на території України, російською федерацією починаючи з 24.02.2022 року не забезпечена. Альтернативних способів припинення громадянства рф, в умовах зупинення діяльності російських загранустанов в Україні, російською державою не створено. Звернувшись до міністерства закордонних справ російської федерації з питаннями щодо процедури відмови від громадянства рф і отримання довідки про вихід із громадянства рф, отримано відповідь, з якої вбачається, що консульський прийом громадян зупинено на невизначений термін у зв'язку з воєнними діями, розпочатими рф на території України. При цьому для виходу з громадянства рф потрібно звернутися із відповідною заявою в консульство рф в Україні після відновлення їх роботи. Позивачем було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства для оформлення паспорта громадянина України проте відповідач не визнає за позивачем права на подачу декларації, та відмовляє у її прийнятті. Позивач не погоджується із такими діями, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Центрально - Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби письмовий відзив на адміністративний позов не подало, причин неподання не повідомило.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Судом встановлено, що 19.08.2020 року ОСОБА_1 , уродженець м. Черкаси, Україна, управлінням Державної міграційної служби України в Черкаській області прийнято рішення про реєстрацію особи громадянином України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (довідка №336/20 від 25.09.2020).
Під час набуття громадянства України, позивачем подано зобов'язання припинити іноземне громадянство (громадянство російської федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України.
07.10.2020 року на ім'я ОСОБА_1 оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , терміном дії до 19.08.2022року.
Згідно довідки посольства рф в Україні від 18.10.2021 ОСОБА_1 прийнято заяву про вихід із громадянства російської федерації за №269100431.
28.07.2022 року ОСОБА_1 повторно звернулася до міністерства закордонних справ російської федерації з питаннями щодо процедури відмови від громадянства рф і отримання довідки про вихід із громадянства рф.
Листом мзс рф від 01.08.2022 року №20148/кд-гр позивачу повідомлено, що для виходу з громадянства рф потрібно звернутися із відповідною заявою в консульство рф в Україні після відновлення їх роботи.
16.01.2024 року до Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надійшло звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, до якого заявником додано декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Листом Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 13.02.2024 року №О-7/6.1/3501-24/3501.4/40-24 повідомлено позивачу про відмову в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, посилаючись на порушення порядку звернення із заявами/документами з питань громадянства.
Вважаючи відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про громадянство України».
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України»).
Декларація про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України»).
Умови та порядок прийняття до громадянства України встановлені статтею 9 Закону України «Про громадянство України».
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.
За правилами пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України «Про громадянство України» однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у цьому випадку, позивачем було подано до відповідача декларацію про відмову від іноземного громадянства, у зв'язку з тим, що існують незалежні від нього (позивача) причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.
У свою чергу, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства, за визначенням наведеним в частині 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Отже, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.
Позивач в декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилався, у тому числі, і на існування незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки уповноважений орган рф прийняло клопотання про припинення громадянства (підданства) рф, проте протягом двох років від дня подання клопотання документів про припинення громадянства (підданства) не отримано.
У свою чергу, критеріїв визначення поняття «нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави» Закон України «Про громадянство України» не встановлює.
Також, чинним законодавством не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави», надання яких зацікавленими особами, надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації.
Позивач незалежною від нього обставиною вважає, у тому числі, факт припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації.
Відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано відповідної оцінки всіх підстав зазначених в поданій декларації.
Враховуючи, що чинне законодавство не містить переліку документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави, тягар доказування такої обставини лежить на зацікавлених особах.
У цьому випадку, надання позивачем доказів призупинення на невизначений час роботи консульських установ російської федерації в Україні, тощо, можуть цілком підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.
Окрім того, слід вказати, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
На сьогодні дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.
У зв'язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022 року були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин.
З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Тому, відмова відповідача у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства є передчасною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача прийняти у позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, суд враховує таке.
Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав оцінки підставам подачі ним декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято рішення за результатами розгляду декларації позивача.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає наступне.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що слід зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 16.01.2024 року щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової позиції викладеної судом та прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що між ОСОБА_1 та адвокатом Вороновим Р.С. укладено договір №23/02 від 23.02.2024 року про надання правової допомоги.
В свою чергу, згідно акту виконаних робіт від 27.02.2024 з описом робіт по справі - вартість робіт адвоката становить 3000грн., які перераховані адвокату у відповідності до квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 27.02.2024.
Суд вважає за необхідне наголосити на неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу із розглядуваним спором, оскільки предмет спору у справі не є складним (легкий), містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи складність даної справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв'язку з чим вважає, що пропорційно присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на професійну правничу допомогу лише у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 241-243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Зобов'язати Центральне - Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.01.2024 року щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової позиції викладеної судом, та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ - 45200774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально - Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ - 45200774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР