19 квітня 2024 року справа № 580/11290/23
14 годин 37 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/11290/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач - ОСОБА_1 особисто; представник позивача - адвокат Боков О.М. згідно ордеру серії АР №1164156] до Міністерства оборони України (проспект Повітряних сил України (Повітрофлотський) 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) [представник відповідача Кучма А.Г. за довіреністю в режимі відеоконференції], третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) [не прибув] про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
28.11.2023 вх.52606/23 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 11.08.2023 №15/в щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ОСОБА_3 , смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 7,5 мільйонів гривень у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ОСОБА_3 , смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини.
31.01.2024 суд відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача батька загиблого воїна (посвідчення серії НОМЕР_3 ), 22.03.2024 закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті. Представник ОСОБА_1 повідомив про обізнаність третьої особи про судове засідання і надав суду розписку ОСОБА_2 , який просив задовольнити позовні вимоги.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позивач зазначає, що з дня народження і станом на 24.08.1991 проживала у селі Паланка Уманського району Черкаської області. У 1993-1994 поїхала до російської федерації для навчання. 29 травня 1993 за місцем навчання ( АДРЕСА_3 ) отримала паспорт громадянина СРСР. Після закінчення навчання в російській федерації, повернулася до с. Паланка. В 2004 році звернулася за заміною паспорту, проте була видана посвідка серій НОМЕР_4 на тимчасове проживання як громадянки РФ. 24 вересня 1995 року укладений шлюб з ОСОБА_2 . 17 березня 1996 році в шлюбі у сім'ї народився син - ОСОБА_3 . 23 травня 1996 році Виконавчим комітетом Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області здійснено реєстрацію акту цивільного стану - реєстрація народження: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження с. Паланка, Уманського району, Черкаської області - видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 23.05.1996 (мати і батько - українці). Реєстрація актового запису: народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснене відповідно до п. 13 глави ІІ Інструкції Міністерства юстиції України «Про порядок реєстрації актів громадського стану в Україні» від 29 грудня 1984 року № 22/5: прізвище матері ОСОБА_4 . Позивач повідомляє, що сина ОСОБА_3 виховувала після розлучення разом з донькою. 27 липня 2016 року син ОСОБА_5 вступив до лав Збройних Сил України (службу проходив у військовій частині НОМЕР_6 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_3 , командир кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_6 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії загинув. Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/54Брт/22 від 27.03.2022 причиною смерті ОСОБА_3 стала «мінно-вибухова травма численних ділянок тіла». Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 26 років, місце смерті вказано с. Кам'янка, Ізюмського району Харківської області. Батько ОСОБА_6 звернувся до Відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги і зазначив про матір, йому призначена частина виплати від суми, визначеної ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Дії відповідача у відмові матері у виплаті коштів є протиправними, такими, що суперечать Конституції Сімейному кодексу України, Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Питанням деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 (далі - Постанова №168).
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Міноборони заперечує щодо доводів позивача та підстав позову. Для правильного вирішення справи ключовим є відповідь на запитання: яка редакція постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 застосована до спірних правовідносин Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть реалізувати це право з дня його виникнення, а днем виникнення такого права є дата загибелі військовослужбовця. Однак, є істотна відмінність між категоріями: виникнення права і реалізація права. Законність та обгрунтованість рішення суб'єкта необхідно оцінювати відповідно до законодавства, яке діяло на дату звернення особи із заявою про вирішення прохання, а не на дату виникнення права, якщо між ними відбулася зміна правового регулювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1066 внесено зміни до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022: громадяни російської федерації, якою залишається Позивач, позбавлені права на отримання відповідної соціальної допомоги.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась в с. Паланка Уманського району Черкаської області. Станом на 24.08.1991 року (дату проголошення Україною незалежності) проживала в Україні.
29 травня 1993 році отримала паспорт громадянина СРСР НОМЕР_7 (написів про громадянство немає).
Стверджує, що після закінчення навчання в російській федерації, повернулася до с. Паланка (докази на спростування відповідач не надав).
В 2004 році видана посвідка серій НОМЕР_4 на тимчасове проживання як громадянки РФ.
24 вересня 1995 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 .
17 березня 1996 році в шлюбі народився син - ОСОБА_3 - Захисник України.
23 травня 1996 році Виконавчим комітетом Палійської сільської ради Уманського району Черкаської області було здійснена реєстрація акту цивільного стану - реєстрація народження: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження с. Паланка, Уманського району, Черкаської області. Видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 23.05.1996 - прізвище матері ОСОБА_4 (українка).
27 березня 2022 року молодший сержант ОСОБА_3 , командир кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_6 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії загинув.
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/54Брт/22 від 27.03.2022 причиною смерті ОСОБА_3 стала «мінно-вибухова травма численних ділянок тіла» 26 років, місце смерті: с. Кам'янка Ізюмського району Харківської обл.
Відповідно до заяви від 29.04.2023 №П-27/5 ОСОБА_1 (зазначено про батька) до ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_3 .
У заяві для виплати ОСОБА_2 зазначив: загиблий у шлюбі не перебував, дітей не мав; член сім'ї - ОСОБА_4 (с.Синиця Уманський район).
Відповідно до витягу з протоколу Комісії Міноборони України від 11.08.2023 №15/в, ураховуючи статус ОСОБА_1 (громадянка РФ відповідно до посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_8 від 17.11.2004 безстроково) згідно постанови КМУ №168 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги матері загиблого 27.03.2022 у період дії воєнного стану ОСОБА_3 .
У матеріалах справи наявне посвідчення члена сім'ї - матері ОСОБА_1 військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_5 20.02.2023 безстроково і діє на всій території України (№002378).
У свідоцтві від 23.05.1996 про народження ОСОБА_3 зазначений батько ОСОБА_2 (національність - українець) та мати ОСОБА_4 (українка).
Відповідно до рішення Христинівського місцевого суду Черкаської області від 31.01.2006 за позовом ОСОБА_4 розірваний шлюб з ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Синицького старостинського округу Паланської сільської ради від 27.11.2023 №194 ОСОБА_1 постійно проживала в с.Синиця від дня народження до вересня 1992 року. Станом на 24.08.1991 була зареєстрована та постійно проживала в с.Синиця (довідка видана на підставі записів архівних погосподарських книг Синицької сільської ради за період 1990-1996 років).
Відповідно до рішення Христинівського районного суду у справі №706/821/22 встановлений факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , був сином ОСОБА_1 .
Згідно витягу 11 регіональної військово-лікарської комісії (протокол від 23.06.2022 №614) причина смерті ОСОБА_3 пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до письмового висновку-повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.05.2023 №6/8/6/2331 до Міністерство оборони України командування вважає, що на підставі поданих документів члени сім'ї- батьки, а саме: мати ОСОБА_1 має право на одержання належної їй частки грошової допомоги, позаяк особа не відноситься до осіб, яким частка відповідно до п.2 постанови від 28.02.2022 №168 не виплачується; особа надала документи, що підтверджують право на виплату. Батько ОСОБА_2 частку отримав 01.11.2022.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в сумі 15 000 000 гривень, що розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1066 від 27.09.2022, № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон України №3773) посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно з пунктами 1- 3 ч. 2 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, унаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння (постанова Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а).
Належність до громадянства та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. Значення має факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), що може бути встановлено на підставі судового рішення. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 07 серпня 2023 року у справі № 756/16751/21 (провадження № 61-5793св23).
Відповідно до ч. 1ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону визначає поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Згідно із п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоуказом Президента України від 27.03.2001 року №215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: 1) заяву про встановлення належності до громадянства України; 2) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); 3) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Факт, що заявник постійно проживав на території України, станом на день проголошення Незалежності України (24.08.1991) та на день набрання чинності законом України «Про громадянство України» від 08 жовтня 1991 року за №1636-ХІІ(13.11.1991) повністю підтверджується наданими та здобутими у суді доказами.
Верховний Суд у справі № 511/2413/19 зазначив: встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - із 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Цей факт має значення для встановлення належності заявника до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України.
Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесений напис "громадянин України", та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Суд встановив, що позивач як дитина на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та згідно з довідкою місцевого самоврядування до вересня 1992 року постійно проживала на території України. У позивача наявне посвідчення матері загиблого воїна під час збройного конфлікту.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно.
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип “належного врядування” не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
Суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності дій у межах редакції п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 під час врахування громадянства позивача, яка має паспорт СРСР, без дослідження комісією інших документів (оцінка внесення запису у посвідку щодо громадянства без урахування іншого конкурентного права та сімейних цінностей) та ухвалення рішення без дотримання принципу пропорційності, відповідач не діяв з дотриманням принципів належного врядування і не сприяв особі в реалізації її права на допомогу як матері, яка народила, виховувала захисника України.
Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про протиправність немотивованого рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 11.08.2023 №15/в щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ОСОБА_3 , смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини під час розгляду заяви позивача та матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_7 , яке прийняте без урахування усіх обставин справи, є незаконним, непропорційним, не відповідає усім критерія ч.2 ст.2 КАС України, позаяк відповідач колегіально діяв несправедливо, недобросовісно, нерозсудливо, тому індивідуальний акт належить скасуванню.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (ВС у справі № 1840/2970/18). Судова дискреція (судовий розсуд): професор ОСОБА_7 вдало підкреслив значущість вірного розуміння судового розсуду: «Суддя повинен здійснювати свій розсуд як розумний суддя. Щоб так діяти, він повинен усвідомлювати той факт, що у нього є право розсуду, усвідомлювати значення розсуду та різні фактори, що потрібно зважити в контексті цього розсуду» [Барак А. Суддівський розсуд / пер. с англ., 1999. 376 с., С. 152].
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Під час подання адміністративно позову сплачений 22.11.2023 судовий збір у сумі 1073.60 грн квитанція №241071178, що належить повернути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5-16, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформлене протоколом від 11.08.2023 №15/в у частині (витяг з протоколу) відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ОСОБА_3 - смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як матері (відповідно до заяви від 29.04.2023, реєстрація ІНФОРМАЦІЯ_8 вх. №П-27/5) одноразову грошову допомогу у сумі 7500000 (сім мільйонів п'ятсот тисяч) гривень у зв'язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ОСОБА_3 - смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (проспект Повітряних сил України (Повітрофлотський) 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити учасникам справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітряних сил України (Повітрофлотський) 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду складене 26.04.2024.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА