печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43475/20-ц
пр. 2-2811/23
12 вересня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
позивача: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ), в якому просить зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерського району в м. Києві державної адміністрації зняти з реєстрації відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 04.06.2020 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . Попередніми власниками вказаної квартири були: ОСОБА_2 (після зміни прізвища та ім'я - ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (після зміни прізвища та ім'я - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 . Вказує, що 10.06.2020 року він звернувся до Відділу з питань з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації із заявами про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте у знятті з реєстрації відповідачів за вказаною адресою було відмовлено, у зв'язку зі тим, що відповідачі змінили прізвища та ім'я, проте не повідомили відповідні органи. Зазначає, що відповідачі у 2020 році звільнили квартиру АДРЕСА_1 , в ній не проживають, участі в утриманні квартири не беруть, проте факт реєстрації у вказаній квартирі відповідачів порушує право позивача на вільне користування і розпорядження належним йому майном. Посилаючись на положення ст. ст. 316, 317, 319, 321, 379, 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та підготовче засідання у справі призначено на 14.04.2021 року.
14.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 14.04.2021 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2021 року, у зв'язку з неявкою в підготовче засідання відповідачів та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 19.08.2021 року.
19.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 19.08.2021 року, за його відсутності.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2021 року, у зв'язку з неявкою в підготовче засідання відповідачів та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 22.11.2021 року.
22.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 22.11.2021 року, за його відсутності.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року здійснено окреме доручення до компетентного суду Королівства Швеції щодо вручення судових документів відповідачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та виконання інших процесуальних дій на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року; провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зупинено до надходження відповіді від компетентного суду на доручення щодо вручення документів.
09.06.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві Наталії Чумак надійшов лист, яким повідомлено про неможливість забезпечення перекладу необхідних документів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2022 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2023 року.
27.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 30.05.2023 року.
30.05.2023 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 12.09.2023 року.
В судове засідання 12.09.2023 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у заяві від 27.02.2023 року просив розглядати справу за його відсутності.
Як визначено у ч. 8 ст. 131 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Судом було направлено окреме доручення компетентному суду Королівства Швеції щодо вручення судових документів відповідачам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та виконання інших процесуальних дій, проте листом за підписом Заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві Чумак Н. від 09.06.2022 року повідомлено про неможливість забезпечення управлінням перекладу необхідних документів.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а від позивача надійшла заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2020 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. за реєстровим № 964 (а. с. 6 - 9) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 211418292 від 04.06.2020 року (а. с. 10 - 11).
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщені, станом на 29.10.2020 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 01.07.1986 року, зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04.04.1992 року, зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 31.08.2020 року, зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 36).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Як визначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, ОСОБА_1 просить зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерського району в м. Києві державної адміністрації зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, позивач надає суду в якості доказів копії заяви до Відділу з питань з питань реєстрації місця проживання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13 - 16).
У постанові у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням. Зняття з реєстраційного обліку є компетенцією виключно органів реєстрації, а вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства».
Отже, особа може звернутися до суду за захистом свого права не в будь-який спосіб, а в порядку та у формі, встановлених нормами ЦПК України та ЦК України, зокрема, заява повинна містити чітко сформульоване прохання (позовні вимоги), відповідне обґрунтування таких вимог, що лише і дає можливість належно вирішити такі вимоги по суті.
Оскільки позивачем заявлено позовну вимогу щодо зобов'язання орган реєстрації зняти з реєстрації місця проживання відповідачів, що не є компетенцією суду, а також враховуючи те, що вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку вирішується компетентним органом, в тому числі, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, то суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Отже, аналізуючи викладене, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 25.09.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко