26 квітня 2024 року
м. Київ
справа №440/2485/23
адміністративне провадження №К/990/12775/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом, -
Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом у розмірі 3594463,23 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністрвтивнго суду від 05.09.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
03.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 440/2485/23, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 витребувано справу № 440/2485/23 з суду першої інстанції.
Справа № 440/2485/23 надійшла до суду касаційної інстанції 25.04.2024.
При вивченні матеріалів справи суд приходить до наступного.
Згідно із частиною першою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене та набрало законної сили 19.12.2023, повний текст складено 27.12.2023. Тобто, скаржником пропущено процесуальний строк касаційного оскарження судових рішень.
У зв'язку з пропуском зазначеного процесуального строку, скаржником в касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в обґрунтування якого не зазначено умотивованих доводів щодо поновлення такого строку.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Згідно ж з пунктом 4 цієї норми у касацій скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, що кореспондується із підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Разом з тим, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України, а скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову, що встановлено статтею 351 КАС України.
Також, у касаційній скарзі міститься посилання на те, що у цій справі наявні винятки, передбачені пунктами «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На переконання позивача, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вважає, що вони обумовлені здебільшого необхідністю касаційного перегляду конкретно цієї справи, адже суд першої та апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим категорично не погоджується позивач.
Посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Та обставина, що суди попередніх інстанцій конкретно у цій справі ухвалили судові рішення не на користь позивача, не дає підстав вважати, що ця справа автоматично стає такою, яка стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тобто слово "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Скаржник зазначає, що результат розгляду вказаної справи мають важливе значення для визначення особливостей порядку застосування норм матеріального права та можуть вплинути на результати розгляду інших аналогічних справ. Однак, у касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність в судах першої та/або апеляційної інстанцій значної кількості справ з подібним предметом спору, які вирішені судами по-різному, що давало б підстави вважати наявною правову проблему у застосуванні норм права, яку міг би вирішити суд касаційної інстанції, переглянувши конкретно цю справу.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України, Суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 440/2485/23 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду