26 квітня 2024 року
м. Київ
справа №380/2696/21
адміністративне провадження №Зі/990/41/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представниці ОСОБА_1 - адвокатки Скречко Марти-Маріїї Андріївни про відвід судді-доповідача Мартинюк Н.М. у справі №380/2696/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов'язання до вчинення дій,
Ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Кулинич Марти-Маріїї Андріївни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №380/2696/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов'язання до вчинення дій.
18 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвокатки Скречко Марти-Маріїї Андріївни про відвід судді-доповідача Мартинюк Н.М., у якій висловлено сумніви у неупередженості судді-доповідача, викликані тривалим нероглядом касаційної скарги, яка подана у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу №380/2696/21.
За результатами автоматизованого розподілу від 24 квітня 2024 року заяву про відвід передано на розгляд судді Прокопенку О.Б.
На обґрунтування заяви про відвід заявниця зазначає, що суддя-доповідач Мартинюк Н.М. у цій справі порушила розумні строки її розгляду та не відреагувала на її клопотання про пришвидшення розгляду цієї справи. Такі обставини, на думку заявниці, викликають сумніви у неупередженості та безсторонності судді-доповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 КАС України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Згідно з усталеною практикою ЕСПЛ існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши аргументи, якими заявниця обґрунтовує заявлений відвід судді Мартинюк Н.М. у справі №380/2696/21, вважаю, що доводи скаржниці про її необ'єктивність та/або упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено, а судом не встановлено фактів прояву суддею-доповідачем прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду цієї справи. Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді-доповідача Мартинюк Н.М. та викликали б необхідність у її відводі.
Верховний Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені у заяві про відвід судді Мартинюк Н.М., вважаю, що ця заява не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
З урахуванням зазначеного, заява Скречко Марти-Марії Андріївни про відвід судді-доповідача Мартинюк Н.М. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд
У задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 - адвокатки Скречко Марти-Маріїї Андріївни про відвід судді-доповідача Мартинюк Н.М. у справі №380/2696/21 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Б. Прокопенко