Справа № 620/15157/23 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
26 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні відповіді на рапорт командира відділення підвозу засобів інженерного озброєння взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти Військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 від 31.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп. ''г'' п.2 ч.4 ст.26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт командира відділення підвозу засобів інженерного озброєння взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти Військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 від 31.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп. ''г'' п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача видати наказ по особовому складу про звільнення командира відділення підвозу засобів інженерного озброєння взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти Військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 від 31.08.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп. ''г'' п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що його матір потребує постійного догляду, що підтверджується витягом №2 із протоколу №13 засідання лікарсько-консультативної комісії від 01.02.2023. Наведене, на думку позивача, дає йому підстави для звільнення з військової служби.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач набув право на звільнення зі служби у зв'язку з висновком ЛКК від 01.02.2023 про те, що його мати, ОСОБА_2 потребує постійної догляду. З огляду на це, позивачем було подано рапорт про звільнення зі служби з відповідними доказами. Проте, рапорт позивача залишено без належного вирішення і задоволення. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки наявні визначені пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підстави для його звільнення з військової служби. .
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його зі служби на підставі пп.''г'' п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапорту було додано: копію паспорта позивача, копію картки платника податків, копію свідоцтва про народження, копію паспорта матері позивача, витяг № 2 із протоколу № 13 засідання лікарсько-консультативної комісії від 01.02.2023, виписку з погосподарської книги Добрянської селищної ради, довідку від 02.02.2023 № 30, № 29, від 10.02.2023 № 28, лист від 29.08.2023 №02-37/347 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Здорова родина» Ріпкинської селищної ради», свідоцтво про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.10-24).
Відповідно до резолюції на рапорті вказано перевірити підстави для звільнення та при наявності підстав підготувати документи на звільнення. Згідно з резолюцією від 03.09.2023 матеріали задоволенню не підлягають (а.с.9).
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що аявними в матеріалах справи документами, які подавались і відповідачу, не підтверджується право позивача бути звільненим на підставі абз.4 пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, оскільки позивачем не надано медичний висновок медико-соціальної експертної комісії. Наданий позивачем витяг №2 із протоколу №13 засідання лікарсько-консультативної комісії від01.02.2023 таких підстав не створює, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від12.06.2013 №413 останній є підставою для звільнення зі служби у випадку необхідності постійного стороннього догляду за хворою дитиною до 18 років. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова позивачеві у звільненні зі служби є обгрунтованою.
Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з п.4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції чинній на момент подання рапорту) визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення містяться у ч. 5 цієї статті, яка регулює підстави звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Зокрема, відповідно до абз. 4 пп. «г» п.3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з положенням цього Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Таким порядком є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від10.12.2008 № 1153/2008.
Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з абз. 2 п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено пп. «г» п.1, 2 ч.4, пп. «ґ» п.2 ч.5, пп. «г» п.2 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» №413 від 12.06.2013 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його матір'ю, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій відповідачів щодо його не звільнення зі служби.
Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
В даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_2 , 1940 року народження, позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії.
З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення витяг № 2 із протоколу № 13 засідання лікарсько-консультативної комісії від 01.02.2023, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
За наведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції дійшов про обґрунтованість відмови позивачеві у звільненні зі служби є обгрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан