П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15302/22
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Дата і місце ухвалення 21.02.2024р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 р. у справі №420/15302/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у застосуванні з 01.01.2020, 01.01.2021 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020, 01.01.2021 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024р. позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо застосування при обчисленні ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 року по 17.09.2021 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та за період з 01.01.2021 року по 17.09.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2021 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Служби безпеки України в Одеській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи Управлінню у задоволенні заяви про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву порушив основні принци адміністративного судочинства визначені ч.3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого не врахував усі обставини справи, що мають значення для її вирішення. Зауважив, що на виконання судового рішення у справі №420/15179/22 відповідач добровільно провів перерахунок грошового забезпечення позивача та інших додаткових виплат з урахуванням обставин встановлених таким судовим рішенням.
Також апелянт зазначив, що у спірний період нараховування та виплата грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням), а також додаткових видів грошового забезпечення здійснювалося у відповідності до вимог чинного на у той час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі Постанова №704).
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області.
Наказом голови Служби безпеки України від 10.09.2021 року №1202-ОС/дск позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023р. по справі №420/15179/22, що набрало законної сили, Управлінням Служби безпеки України в Одеській області проведено нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з урахуванням раніше виплачених сум.
Проведено перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 календарних років служби, компенсації за невикористані 20 днів основної відпустки та 56 днів додаткової відпустки із включенням до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Виплачено підйомну допомогу на членів сім'ї - дружину та двох синів у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року на кожного члена сім'ї.
На думку позивача, у період проходження військової служби Управління Служби безпеки України в Одеській області невірно здійснювало нарахування та виплату йому грошового забезпечення, а також інших додаткових виплат, а саме без застосування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплачене позивачу грошове забезпечення, а також інші додаткові виплати розраховані відповідачем з порушенням вимог чинного законодавча, а отже позовна заява в частині вимог є обґрунтованою та належить задоволенню.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
30 серпня 2017р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за Військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24 лютого 2018р. набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за Військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.
Побідні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.
Зазначений правовий висновок застосовний до цієї справи, обставини якої тотожні справі №440/6017/21.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (Військовим) званням, як складових грошового забезпечення Військовослужбовців, що проходять Військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі №200/3775/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 р. становить 1762,00 грн., з 1 січня 2020р. - 2102 грн., з 1 січня 2021р. - 2270 грн.
Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з 01.01.2020 по 17.09.2021р. грошове забезпечення позивача, а також інші додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2021 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021р.
Отже обчислення у 2020 та 2021 роках грошового забезпечення позивача, та додаткових виплат визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018р. не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №160/2775/22 від 06 лютого 2023 року.
При цьому, судова колегія вважає, що наведені апелянтом доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не впливають на результати вирішення спору у даній справі, оскільки предметом останньої є розрахунок грошового забезпечення позивача, а також інших додаткових виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, предметом спору у справі №420/15179/22, що набрало законної сили було питання правомірності застосування для розрахунків при звільненні позивача з військової служби грошового забезпечення, яке він отримував під час перебування у розпорядженні, замість грошового забезпечення, яке він отримував у грудні 2019 року, тобто до відправлення у розпорядження.
Інші неведені апелянтом доводи не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки останні суперечать сформованій правовій позиції Верховного Суду щодо спірних правовідносин.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 р. у справі №420/15302/22 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук