П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 814/2947/17
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 28.03.2018, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Ступакової І.Г.,
при секретарі -Абович Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
У грудні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївський області (далі - відповідач, правонаступник ГУ ДПС у Миколаївській області) в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївський області рішення, зокрема: податкові повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045281306, №00045291306, №00045301306, №00045251306, №00045271306, рішення від 05.12.2017 року №00019911306 та вимогу від 05.12.2017 року №Ф66 (т.1 а.с.5-21).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС в Миколаївській області від 05.12.2017 року №00045271306, №00045281306, №00045301306, №00045291306, №00045251306, рішення від 05.12.2017 року №00019911306, вимогу про сплату боргу (недоїмки з єдиного внеску) від 05.12.2017 року №Ф66 (т.1 а.с.182-188).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року, скасовано рішення суду першої інстанції від 27.02.2018 року та відмовлено в задоволенні адміністративного позову (т.2 а.с.15, 16-22).
Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково наступним чином:
- скасовано постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.12.2017 року №00045251306, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- в іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року у справі №814/2947/17 залишено без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25 жовтня по 07 листопада 2017 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки контролюючим органом 21.11.2017 року складено акт перевірки №1597/14-29-13-06/ НОМЕР_1 з висновками про порушення позивачем:
- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджеті, за 2014 рік в сумі - 4912,53 грн., за 2016 - 11428,80 грн.;
- п.2 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим встановлено заниження єдиного внеску за 2014 рік на суму 11364,32 грн., за 2016 рік - 10170,89 грн.;
- п.16 прим.1 підр.10 р.ХХ ПК України, а саме, заниження податкового зобов'язання з військового збору за 2016 рік на суму 952,40 грн.;
- пп.222.3.1 п.222.3 ст.222 ПК України, у зв'язку з несвоєчасною сплатою суми податку;
- п.231.6 ст.231 ПК України у зв'язку з порушенням граничних термінів реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних за 2016 рік на загальний обсяг пального 30123,65 грн. (т.1 а.с.22-63).
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 05.12.2017 року:
- №00045271306, яким позивачу з огляду на порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 16341,33 грн. та на підставі п.123.1 ст.123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4085,33 грн. (т.1 а.с.64-65);
- №00045281306, яким позивачу з огляду на порушення п.16 прим.1 підр.10 р.ХХ ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» за основним платежем 952,40 грн. та на підставі п.123.1 ст.123 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 238,10 грн. (25%) (т.1 а.с.66-67, 69);
- №00045251306, яким до позивача на підставі ст.120-2 ПК України за порушення вимог п.231.6 ст.231 ПК України застосовано штрафні санкції на суму 18053,10 грн. (2%, 10%, 20%, 30%, 40% ) за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних (складених за період з 01.04.2016 року по 18.11.2016 року) (т.1 а.с.77, 78-83);
- №00045291306, яким до позивача за порушення пп.222.3.1 п.223.1 ст.223 ПК України, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України застосовано штрафні санкції за затримку на 28, 19, 18, 16, 3, 1 календарних днів сплати акцизного податку на суму 4054,59 грн. (10%) (за серпень-грудень 2016 року в розмірі 40545,90 грн. (а.с.75-76);
- №00045301306, яким до позивача, за порушення пп.222.3.1 п.223.1 ст.223 ПК України, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України застосовано штрафні санкції за затримку на 31 календарний день сплати акцизного податку на суму 298,02 грн. (20%) (за жовтень 2016 року в розмірі 1490,00 грн, пп.222.3.1 п.223.1 ст.223 ПК України) (т.1 а.с.73, 74).
Також, ГУ ДФС у Миколаївській області 05.12.2017 року на підставі акта перевірки від 21.11.2017 року №1597/14-29-13-06/ НОМЕР_1 складено вимогу №Ф66 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 21535,21 грн. (т.1 а.с.72).
Крім того, ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення від 05.12.2017 року №00019911306, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиного внеску за основним платежем 21535,21 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2721,74 грн..
За результатами першого судового розгляду даної справи, задовольняючи адміністративний позов, Миколаївський окружний адміністративний суд у рішенні по цій справі від 27.02.2018 року, дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, у зв'язку з наступним:
- відповідачем не надані підтверджуючі докази, що на момент перевірки господарські операції між позивачем з ТОВ АФ «Закон - Аудит» не були відображені у книзі обліку доходів та витрат за 2014-2016 роки;
- вимогами пп.177.4.7 - 177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України підтверджено право позивача включити до складу витрат за 2016 рік, пов'язані з провадженням господарської діяльності амортизаційні відрахування подрібнювача рослинних решток KDX 220 в сумі 3174,67 грн. (63493,33 : 5 : 12 * 3);
- з огляду на безпідставність прийняття відповідачем висновку про збільшення чистого оподатковуваного доходу позивача за 2014 рік та 2016 рік, правові підстави для донарахування єдиного внеску на суму 21535,21 грн. та військового збору відсутні;
- розрахунок розміру акцизного податку та штрафних санкцій згідно акта перевірки за висновками суду першої інстанції є неправильним, оскільки за період проведення перевірки ставка акцизного податку для товарів, реалізацію яких здійснював позивач становила 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару від якої слід розраховувати штрафні санкції, а не із ставки акцизного податку у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) (пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України) євро за 1000 літрів, приведених до t 15 С (т.1 а.с.182-188).
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції та дійшов наступних висновків:
- ФОП ОСОБА_1 не мав змоги сплатити за аудиторські послуги ТОВ АФ «Закон - Аудит» 96000,00 грн. з огляду на те, що чистий дохід позивача в розрізі років становить: 2014 рік - 0,00 грн., 2015 рік - 15256,00 грн., за 2016 рік - 17262,00 грн., а в ході проведення перевірки позивач не надав контролюючому органу договір з ТОВ АФ «Закон - Аудит» про надання аудиторських послуг відносно господарської діяльності ФОП. До того ж, дані господарські операції не були відображені у книзі обліку доходів і витрат за 2014-2016 роки;
- є обґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.177.4 ст.177 Розділу IV ПК України щодо завищення валових витрат в сумі 32750,21 грн. за 2014 рік та 63493,33 грн. за 2016 рік, внаслідок не надання позивачем документів, які б підтверджували введення в експлуатацію відповідного подрібнювача (рослинних решток KDX 220), розрахунку амортизаційних заходів чи інших документів, які б свідчили про використання подрібнювача в господарській діяльності позивача, приймаючи до уваги те, що позивач взагалі здійснює діяльність з реалізації паливно-мастильних матеріалів. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, набув чинності з 1 січня 2017 року, а розбіжність валових витрат щодо подрібнювача (рослинних решток KDX 220) виникла у 2016 році.
- внаслідок заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за перевіряємий період є обґрунтованим донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, а також застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій;
- враховуючи відсутність у справі доказів підтвердження наміру позивача своєчасно зареєструвати акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних у встановлені законодавством строки, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції за їх несвоєчасну реєстрацію (т.2 а.с.15, 16-22).
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд в постанові по цій справі від 20.12.2023 року погодився з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність декларування позивачем витрат на аудиторські послуги від ТОВ АФ «Закон - Аудит» на суму 96000,00 грн. за 2014-2016 роки та витрат на подрібнювач рослинних решток KDX 220 в сумі 63493,33 грн. за 2016 рік, і як наслідок, про правомірність донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 21535,21 грн. (37,7%), а також військового збору у розмірі 952,40 грн. і застосування штрафних санкцій, оскільки ці донарахування здійснені виключно з огляду на підтверджений в ході розгляду справи факт заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу у 2014 році на 32750,21 грн. та у 2016 році на 63493,33 грн. (розділи 2.1.6 та 2.5 акта перевірки від 21.11.2017 року №1597/14-29-13-06/ НОМЕР_1 ).
Також Верховний Суд по цій справі погодився з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями №00045291306 та №00045301306 за порушення вимог пп.222.3.1 п.223.1 ст.223 ПК України у зв'язку із затримкою на 28, 19, 18, 16, 3, 1 календарних днів сплати акцизного податку на суму 4054,59 грн. (10%) (за серпень-грудень 2016 року), та за затримку на 31 календарний день сплати акцизного податку на суму 298,02 грн. (20%) (за жовтень 2016 року).
В той же час, Верховний Суд в постанові по цій справі від 20.12.2023 року визнав передчасною відмову суду апеляційної інстанції в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045251306.
При цьому, суд касаційної інстанції щодо цієї частині позовних вимог зазначив наступне:
- по-перше - суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ставка акцизного податку в розмірі 0,042 євро встановлюється для суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі, а відповідно і до діяльності позивача у період діяльності до 01.01.2017 року, а тому розрахунок розміру акцизного податку та штрафних санкцій згідно акта перевірки є неправильним;
- по-друге - апеляційний суд не перевірив обрахунок суми штрафних санкцій, нарахованих позивачу за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних, тоді як цей довід позивача був підставою позову для скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій. При цьому позивачем до позовної заяви надавався самостійно складений розрахунок штрафних санкцій, обрахований ним зі ставки акцизного податку в розмірі 0,042 євро за кожний літр реалізованого підакцизного товару, який містить ті самі дані, що використані контролюючим органом під час перевірки щодо обсягу пального, розміру штрафних санкцій від 2%-40% і кількості прострочених днів реєстрації акцизних накладних, складених в період з 01.04.2016 року - 18.11.2016 року, який складає 9322,07 грн. (т.1 а.с.17-21, 78-83), але правильності розрахунку суми штрафних санкцій, як і висновку суду першої інстанції щодо застосованої ставки акцизного податку, судом апеляційної інстанції оцінки не надано.
З цих підстав суд касаційної інстанції скасував постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045251306, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Таким чином, під час нового апеляційного розгляду предметом даного апеляційного перегляду є лише податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045251306.
Як вже зазначено вище, податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306 до позивача на підставі статті 120-2 ПК України застосовано штрафні санкції на суму 18053,10 грн. (2%, 10%, 20%, 30%, 40% ) за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних (складених за період з 01.04.2016 року - 18.11.2016 року).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині зазначив, що факт порушення терміну реєстрації акцизних накладних та кількість днів прострочення згідно акту перевірки позивачем не заперечується, однак останній вважає, що вказане порушення відбулось з вини відповідача.
Суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи позивача, зазначивши, що позивачем в підтвердження того, що він мав намір зареєструвати акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних у встановлений п.231.6 ст.231 ПК України строк, як до перевірки так і до суду не надано відповідних підтверджуючих доказів (зокрема квитанції контролюючого органу в електронному вигляді), що свідчить про наявність порушення позивачем строків реєстрації накладних, відповідальність за яке передбачена вимогами ст.120-2 ПК України.
Верховний Суд в постанові по цій справі від 20.12.2023 року погодився з такою оцінкою доводів позивача судом апеляційної інстанції, тим самим визнавши наявність підстав для нарахування штрафних санкції по наведеним в акті перевірки фактам несвоєчасної реєстрації позивачем акцизних накладних.
Однак, перевіряючи доводи касаційної скарги позивача щодо неправильності розрахунку штрафної санкції, яка нарахована податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306, суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ставка акцизного податку в розмірі 0,042 євро встановлюється для суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі, а відповідно і до діяльності позивача у період діяльності до 01.01.2017 року, отже, розрахунок розміру акцизного податку та штрафних санкцій згідно акта перевірки є неправильним.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 05.12.2017 року №00045251306, колегія суддів з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду щодо цього питання, зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 231.1, 231.3 ст.231 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.
При реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п.231.5 ст.231 ПК України).
Згідно з п.231.6 ст.231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
У відповідності до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктами оподаткування акцизним податком є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України в ред. Закону №71-VIII від 28.12.2014 року).
Відповідно до пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу (згідно із Законом №71-VIII від 28.12.2014 року; в редакції Закону №909-VIII від 24.12.2015 року).
Пунктом 215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, пальне.
Відповідно до пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне), реалізованих відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару.
При цьому, у відповідності до ст.231 ПК України платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Статтею 120-2 ПК України передбачено, що порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/ розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: 2 відсотків від суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 30 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 61 до 90 календарних днів; 40 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 91 і більше календарних днів.
Сума акцизного податку для цілей наведеного положення визначається за ставкою, що встановлена на дату реалізації пального, та курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального.
Верховним Судом в постанові від 28.11.2018 року у справі №813/2055/17 (К/9901/47017/18) сформовано правову позицію, що база для нарахування штрафної санкції згідно приписів статті 120-2 ПК України за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних має обраховуватись, виходячи із суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних. Тоді як розмір такого акцизного податку, станом на час виникнення спірних правовідносин визначався, виходячи із сталої величини - 0,049 євро за кожен літр реалізованого підакцизного товару.
Як вбачається з долученого до справи розрахунку штрафних санкцій (т.1 а.с.78-83), розрахунок штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306 на суму 18053,10 грн. здійснювався відповідачем шляхом множення обсягу пального згідно документу в літрах на ставку акцизного податку у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) (пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України), (євро за 1000 літрів, приведених до t 15° C) на курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснювалася реалізація товару (продукції) (п.217.3 ст.217 Податкового кодексу України), а також на % штрафу в залежності від кількості прострочених днів реєстрації накладної.
Як вже зазначено вище, Верховний Суд в постанові по цій справі від 20.12.2023 року погодився з необхідністю застосування при нарахуванні штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306, ставки акцизного податку в розмірі 0,042 євро, яка була встановлена для суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі, а відповідно і до діяльності позивача у період діяльності до 01.01.2017 року, і тому, суд касаційної інстанції визнав неправильним зроблений відповідачем розрахунок штрафної санкції за цим податковим повідомленням-рішенням.
Заперечуючи проти правильності розрахунку штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306 на суму 18053,10 грн., позивач до позовної заяви надав самостійно складений ним розрахунок штрафних санкцій на суму 9322,07 грн. (т.1 а.с.17-21, 78-83).
Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем розрахунок штрафної санкції за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних, передбаченої статтею 120-2 ПК України, здійснений із застосуванням вірної ставки акцизного податку в розмірі 0,042 євро за кожний літр реалізованого підакцизного товару, яка діяла у період виникнення спірних відносин, тобто до 01.01.2017 року, і цей розрахунок містить ті самі дані, що використані контролюючим органом під час перевірки щодо обсягу пального, розміру штрафних санкцій від 2%-40% і кількості прострочених днів реєстрації акцизних накладних, складених в період з 01.04.2016 року - 18.11.2016 року.
В апеляційній скарзі відповідача не наведено доводів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафної санкції суму 9322,07 грн..
Виходячи цього, колегія суддів погоджується з доводами позовної заяви, що при складанні податкового повідомленням-рішенням від 05.12.2017 року №00045251306 був завищений розмір штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних на суму 8731,03 грн..
За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045251306 є неправомірним та підлягає скасуванню на суму 8731,03 грн..
Відповідно, вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №00045251306 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №00045251306 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №00045251306.
Прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2017 року №00045251306 в частині застосування штрафної санкції на суму 8731,03 грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 25 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька І.Г. Ступакова